Іван Вострокнутов

Війна раптово та безжально змінила наше життя. У цій новій реальності безліч людей потребують допомоги. Волонтери всіма силами намагаються підтримати тих, хто цього потребує. #обличчяКаразіньского.

Одним з таких волонтерів став Іван Вострокнутов — студент 5 курсу медичного факультету Каразінського університету. Разом зі своїми однокурсниками та тренером з боксу він організував власний волонтерський штаб @khmkb_charity. Іван — трикратний чемпіон Харківської області з боксу, займається ним протягом семи років. Навіть під час війни Іван продовжує навчатися на відмінно. А ще він уже створив власну родину. Його дружиною стала однокурсниця, теж студентка медичного факультету.

Іване, що у твоєму житті змінилося з початком війни?

Змінилося все. Відчуваю, що дитинство залишилося далеко позаду. Треба жити в реальному світі та приймати дорослі рішення, робити дорослі вчинки.

З чого почалося створення волонтерського осередку, яке ти ініціював?

Перші кілька днів війни ми всією родиною хвилювалися через регулярні вибухи. Потім було очікування швидкого завершення війни. Далі прийшло усвідомлення, що цього не буде, і почалася депресія. Потім з’явилося розуміння, що треба щось робити, адже я живий і здоровий. Я можу та хочу допомогти мешканцям і місту Харкову, в якому живу все життя. Отже, я знайшов однодумців. Знайшов підтримку з боку Сергія Данильченка, головного тренера Харківського клубу боксу, заслуженого тренера України та призера Олімпійських ігор у Сіднеї. Крім того, у нашій роботі беруть участь і представники Каразінського університету. Це студентки медфаку Євгенія Вострокнутова, Дарія Ворона, Sofya Dukhovskaya та Томріс Тагієва. Наразі до складу нашої організації входить 14 осіб.

Якою допомогою ви займаєтеся?

Все почалося з того, що ми вирішили купити за власні кошти та роздати деякі продукти: хліб, крупи тощо. І вперше ми це зробили в районі біля «Французького бульвару». А зараз ми займаємося купівлею та доставкою їжі, побутової хімії, засобів гігієни, ліків, корму для тварин. Працюємо в різних районах міста. Також у штаті в нас є психолог, кандидат наук Олена Кирилова www. instagram. com/psychologist_kirillova, яка допомагає спілкуватися з постраждалими від військових дій і надавати їм допомогу. До того ж ми організовуємо евакуацію харків’ян, які цього потребують, до вокзалу. Зараз ми вже юридично зареєстрували організацію — чекаємо на документи. В умовах війни це стало можливим буквально нещодавно.

З ким ви співпрацюєте?

Це значна кількість різних організацій, які довіряють нам як відповідальним людям. Зокрема, це Харківська обласна організація Всеукраїнського товариства Червоного Хреста, Спільнота небайдужих «Дія», ГО «Нова мрія» та «Єдине джерело».

Чи можна до вас долучитися в ролі волонтера?

Так, звісно! Нам потрібні волонтери, ініціативні й відповідальні хлопці та дівчата, чоловіки та жінки, всі-всі, хто любить Харків і хоче допомагати. Ми будемо раді новим людям. Щоб долучитися до нашої роботи, треба просто написати на нашу сторінку @khmkb_charity.

Як отримати допомогу?

Для цього також треба написати нам у соціальних мережах. Ми намагаємося якнайшвидше опрацьовувати всі запити.

Як люди реагують на допомогу?

Більшість дуже позитивно реагує. Люди радіють, посміхаються, щиро дякують. І це заряджає позитивом. Але, на жаль, є і ті, хто вважає, що їм допомагають мало, або, наприклад, скаржаться, що ми не привозимо сигарети.

Що змінилося в тобі за час роботи волонтером?

По-перше, я відчув, що можу щось робити для свого рідного міста, можу допомагати та бачити результати своєї праці. Крім того, покращилися мої організаторські та комунікативні навички. Також посилилася емпатія.

Як у тебе виходить поєднувати волонтерську роботу та навчання?

В університеті дуже розумно й ефективно влаштований процес дистанційного навчання. Наразі я встигаю і навчатися, і заробляти кошти, необхідні для життя моєї родини та існування моєї волонтерської організації, і, власне, займатися волонтерством.

Чи необхідно навчатися під час війни?

Так. Я не хочу втрачати час, особливо в ситуації, яка склалася в нашій державі. Звісно, дистанційне навчання — не найкращий варіант. Але навіть у таких умовах викладачі максимально розкривають навчальний матеріал.

Плануєш працювати в медицині?

Так, для цього, власне, я і навчаюся. Раніше я планував займатися практичною медициною. А зараз мене приваблюють організаційні процеси в медицині, тим більше, що саме організаційна робота мені добре вдається.

Яким буде твоє життя після перемоги?

Сподіваюся брати активну участь у відновленні та відродженні нашого міста. Також залишаються мої цілі в спорті. Хочу стати майстром спорту України з боксу.