Юрій Гамуля

«Я був упевнений, що буду навчатися в Каразінському університеті, але навіть не уявляв, що колись стану деканом»

Біологічний факультет — один із ключових осередків науки в університеті, де поєднуються традиції та інновації, фундаментальні дослідження та сучасні виклики. Як факультет живе та розвивається сьогодні? Які виклики постають перед його керівництвом? І яким його бачать у майбутньому? Про це в рубриці #обличчяКаразінського ми говоримо з деканом біологічного факультету Юрієм Гамулею.

Юрію Гарійовичу, пам’ятаєте свій перший день у Каразінському університеті? Чи уявляли тоді, що станете деканом біофаку?

Моє знайомство з університетом почалося ще до вступу. Колись існувала Школа юного біолога, заняття якої проходили раз на тиждень для учнів 9–10 класів. Ми приходили ввечері, приблизно о п’ятій годині, і саме тоді я вперше відчув атмосферу університету. Я був упевнений, що буду навчатися в Каразінському університеті, але навіть не уявляв, що колись стану деканом. Для нас тодішній декан був майже легендарною фігурою — людиною, яка приходила й читала надзвичайно цікаві лекції. Ми дивилися на неї, як на когось недосяжного. Я ніколи спеціально не прагнув стати деканом. Моя основна діяльність була пов’язана з наукою, гербарієм, дослідженнями. Але життя склалося так, що колектив довірив мені цю відповідальну посаду. Це не був мій свідомий вибір, але я погодився на цей виклик і сьогодні роблю все можливе для розвитку факультету.

Що найскладніше в керуванні факультетом?

Одним із найбільших викликів є узгодження різних вимог та очікувань. З одного боку, є стратегічні завдання, які ставить університет, а з іншого — реальні можливості та ресурси факультету. Важливо знайти баланс між тим, що потрібно робити, і тим, що реально здійснити з наявними ресурсами. Окремий аспект — робота з колективом, адже кожен має свої погляди, підходи та пріоритети. Демократичні традиції університету дозволяють широко обговорювати рішення, що часто є перевагою, бо дає змогу врахувати різні думки. Водночас це може ускладнювати процес ухвалення рішень, коли потрібно діяти швидко та ефективно. Тому одне з головних завдань керівника — знайти компроміс між свободою дискусії та необхідністю ухвалювати конкретні рішення.

Як війна вплинула на керування факультетом?

Я став деканом за пів року до початку війни, і вже тоді стикався з різними викликами. Але війна внесла кардинальні зміни — довелося переглядати підходи до роботи, підвищувати вимоги як до себе, так і до колег. Деякі речі потрібно було робити незалежно від того, подобається це чи ні, адже обставини вимагали швидких і рішучих дій. Очевидно, що так, як було раніше, уже не буде. Водночас наш факультет виявився більш-менш підготовленим до змін, оскільки ще під час пандемії ми активно працювали над дистанційними курсами. Майже з усіх предметів уже були створені онлайн-матеріали, тому перехід на повністю дистанційне навчання пройшов відносно плавно, без серйозних потрясінь. Викладачі та студенти були адаптовані до роботи в онлайн-форматі, що значно полегшило перші місяці після початку війни. Але, звісно, дистанційне навчання у воєнний час має свої виклики, і нам довелося шукати нові підходи, щоб підтримати якість освіти та забезпечити стабільність у непростих умовах.

Якщо заглянути на 10–20 років уперед, яким ви бачите біологічний факультет? Чи є якісь глобальні мрії щодо його розвитку?

Біологічний факультет завжди був різноманітним і динамічним, і я сподіваюся, що ця тенденція тільки посилиться. На кожній кафедрі розвиваються кілька наукових напрямів, і вже зараз студенти мають унікальну можливість навчатися та працювати з викладачами, які є провідними фахівцями не лише в Україні, а й на міжнародному рівні. За багато років факультет виховав не лише талановитих випускників, а й майбутніх колег. Багато студентів, які ще нещодавно навчалися тут, сьогодні є науковцями, що перевершують своїх наставників у певних сферах досліджень. Це природний процес розвитку: від студента — до дослідника, від дослідника — до наукової школи. Також важливий аспект — підготовка вчителів. Чимало наших випускників працюють у школах, і навіть серед останнього випуску вже є ті, хто присвятив себе педагогічній діяльності. Вони формують нові покоління фахівців, передаючи їм сучасні знання та цінності. Я бачу біологічний факультет майбутнього як потужний центр освіти, науки та педагогічної підготовки не лише для нашого регіону, а й для всієї країни. Вірю, що збережемо свою унікальну атмосферу, розширимо можливості для студентів і викладачів, збільшимо кількість наукових досліджень і міжнародних проєктів. А головне — збережемо дух факультету, який об’єднує людей, захоплених наукою та прагненням змінювати світ.

А як щодо випускників? Чи можете назвати найвідоміших?

Біологічний факультет спочатку існував не як окремий підрозділ, а як кафедра природничої історії, відкрита разом з університетом у 1805 році. Згодом вона трансформувалася в сучасну кафедру ботаніки. Серед найвідоміших випускників варто згадати Іллю Ілліча Мечникова — видатного вченого, лауреата Нобелівської премії, який навчався в нашому університеті. Якщо говорити про сучасних випускників, то їх дуже багато. Багато хто став професорами, академіками, докторами наук не лише в Україні, а й у Німеччині, Франції, Італії, США та інших країнах. За понад 200 років існування університету багато його вихованців зробили значний внесок у розвиток науки й освіти. Чимало професорів, які навчалися тут, згодом стали засновниками або активними учасниками формування інших університетів як в Україні, так і за її межами.

Що б ви сказали першокурснику, який сьогодні заходить на факультет уперше? А що — випускнику, який залишає стіни університету?

Першокурснику я б сказав: ви зробили важливий крок, вступивши до одного з найвідоміших університетів. Від сьогодні ваш розвиток залежить не лише від викладачів, а й від вашої власної мотивації, зусиль і прагнення до знань. Викладачі будуть вашими наставниками, допомагатимуть і підтримуватимуть, але головний рушій вашого успіху — це ваша допитливість і наполегливість. Використовуйте всі можливості, які дає університет, не бійтеся пробувати нове та формувати власний професійний шлях.

Випускникам сказати складніше, адже вони вже стали частиною університетської спільноти, яка розглядає студентів не просто як учнів, а як майбутніх колег, фахівців своєї галузі, дослідників, педагогів, загалом професіоналів у своїй сфері. Тому побажав би їм досягати нових висот у науці, освіті чи професійній діяльності, використовувати набуті знання на практиці та залишатися вірними тій академічній культурі, яку вони засвоїли в університеті. І, звісно, завжди пам’ятати, що університет — це не лише навчання, а й спільнота, до якої можна й варто повертатися.

Чого б ви побажали Каразінському?

Насамперед — вистояти в цей непростий час, зберегти свої традиції та продовжити розвиватися, попри всі виклики. Важливо відновити освітній процес у повному обсязі, забезпечити умови для якісних наукових досліджень і підтримувати високий рівень викладання. Окремо хочу побажати Каразінському багато нових абітурієнтів — мотивованих, талановитих, амбітних, які оберуть університет як один із найкращих в Україні. Адже саме студенти — це майбутнє університету, яке визначає його розвиток і вплив на освітній та науковий простір країни.