Олександр Горюнов

Продовжуємо розповідати про студентів-каразінців, які залишилися в Харкові під час війни. Сьогодні нашим співрозмовником став студент 3-го курсу факультету РБЕКС Олександр Горюнов. Наразі Олександр староста університетського гуртожитку. А ще він має грецьке коріння та співає пісні новогрецькою мовою.

Олександре, звідки ти приїхав до Харкова?

Я приїхав із смт Ялта Донецької області. Це невелике селище біля Маріуполя. З другого тижня війни воно під окупацією. Там залишилися мої батьки та сестра.

Чим ти займався до війни? Десь працював?

До війни ми разом з Діаною Черненко працювали аніматорами, збирали гроші на нашу спільну мрію — полетіти на Кіпр. Зараз працюю в університеті в центрі комп’ютерних технологій.

Як для тебе почалася війна?

23 лютого ми з друзями ходили до кінотеатру на «Смерть на Нілі». До гуртожитку я повернувся пізно, десь о першій ночі. А вранці мене розбудили десь о пів на сьому та сказали, що почалося вторгнення. Мій сусід сказав, що вони з дівчиною їдуть до Києва, до його батьків. Буквально за лічені години з гуртожитку почали виїздити студенти. Десь о восьмій залишилося приблизно 85 осіб з 400, які тут жили.

Яким був твій психологічний стан в перші дні війни?

Перші півтора тижня я був у шоковому стані. Бо я єдиний староста на весь гуртожиток. Я повинен організовувати десь 80 осіб. Спочатку було дуже складно. Важливо було зрозуміти, що робити, куди бігти під час повітряних тривог. Перші чотири дні просто хотілося плакати. Я не міг поїхати до батьків. Дуже боявся за них. Водночас нам теж було складно, були прильоти. З часом вдалося прийти до тями. Наразі я староста всього гуртожитку, займаюся організаційними питаннями, зокрема, розподілом гуманітарної допомоги.

Студентам в гуртожитку хтось допомагає?

Так, допомагає університет. Працює гуманітарний штаб. Крім того, нам дуже допомагає В’ячеслав В’ячеславович Скляр. Він приносить нам багато продуктів, проводить лабораторні в гуртожитку в офлайн-режимі. Також з продуктами допомагав Андрій Павлович Гуслєв.

Чому ти обрав саме факультет РБЕКС?

По-перше, я хочу бути вчителем фізики та математики, бо захоплююся цими науками, а також люблю працювати з дітьми. Крім того, після завершення факультету я матиму право викладати не тільки в школі, але й у коледжах та закладах вищої освіти. По-друге, мене дуже приваблює Харків як велике студентське місто, у якому існує багато можливостей розвитку для молоді.

Чи змінилося твоє ставлення до майбутньої професії протягом навчання?

На другому курсі в нас з’явилося програмування і я зрозумів, що дуже хочу займатися 3D-моделюванням. Планую розвивати свої навички в цій сфері. Крім того, мене неймовірно захоплює IT-напрям.

Чи є в тебе інші захоплення?

Так, я співаю та граю на гітарі. Хотів навчитися грати на губній гармошці. 

Які твої плани на майбутнє?

Я планую залишитися в Харкові. Бо Харків — це місто можливостей.

Чому навчає університет?

Університет навчає самостійності, навчає знаходити шляхи для вирішення будь-яких навчальних та життєвих завдань.

Чому варто вступати саме до Каразінського університету?

По-перше, це дуже престижний заклад вищої освіти, який займає високі позиції у світових рейтингах. Це освіта міжнародного зразка, з якою фахівець буде потрібним у будь-якій точці світу. Крім того, у Каразінському дуже яскраве студентське життя.

Що для тебе Каразінський в трьох словах?

Родина. Можливості. Перспективи.