Ганна Тітенко

30 січня навчально-науковий інститут екології вийде в прямий ефір до абітурієнтів у межах онлайн-марафону «Відкрий для себе Каразінський!». Для більш ефективного діалогу пропонуємо ближче познайомитися з інститутом уже зараз. Одразу починаємо відповідати на питання, чому інститут, а не факультет? Тут не обійшлося без секретів, але про них — далі.

Інститут сформувався лише рік тому на базі екологічного факультету, який входив до сім’ї Каразінського університету з 2007 року. Сьогодні інститут налічує три кафедри та дві навчально-дослідні лабораторії. А ще більше про нововведення, можливості та особливості інституту екології, а по-сімейному екофаку, вам розкажуть директор інституту Ганна Тітенко та студентка Анастасія Сапун.

До речі, будьте пильними, адже спікери підготували для вас цінні поради, які допоможуть доєднатися до каразінської родини.

Дізнатися про особливості вступу у 2021 році, ознайомитися ближче з інститутом та отримати відповіді на свої питання ви зможете під час онлайн-зустрічі на онлайн-марафоні «Відкрий для себе Каразінський!». Інститут екології чекає на вас 30 січня об 11:00 на ютубі, у фейсбуці, інстаграмі. Реєстрація за посиланням.

Поїхали!

Кого готує інститут?

Ганна Тітенко розповідає, що інститут готує фахівців за однією головною спеціальністю — 101 «Екологія». Але наявні кілька профільних освітніх програм і в бакалавраті, і в магістратурі. Таке розділення на освітні напрями практикують в інституті другий рік.

«На бакалаврському рівні ми маємо чотири освітні програми — це, безпосередньо, “Екологія” — об’ємна програма, де студенти опановують головні закономірності та тенденції, які існують у сучасній екологічній науці, вчення про компоненти довкілля, можливості та засоби його захисту тощо. І три прикладні освітні програми. Перша з них — “Екологічний контроль та аудит”, що стосується питань контролю, екологічного менеджменту, реалізації різноманітних заходів щодо охорони довкілля тощо. Друга освітня програма має назву “Заповідна справа”. Вона опікується сферою природно-заповідного фонду, охоронних територій, тобто територій, які потребують особливої уваги як еталонні, фонові. Третя освітня програма — “Екологічна безпека” формує компетентності, які мають відношення до екологічної безпеки окремих компонентів довкілля, продуктів харчування, екологічної безпеки транскордонного перевезення різноманітних продуктів, товарів», — пояснює директор. Усі програми мають відповідні продовження в магістратурі. Звертаю увагу, що освітня програма «Екологія» на наступному рівні вищої освіти продовжується під назвою «Екологія та охорона навколишнього середовища».

Анастасія навчається саме на класичній «Екології». Уже зараз вона готова поділитися першою порадою із власного досвіду: «Я пам’ятаю, що після школи мені дуже хотілося об’єднати свою прихильність до біології та географії. Саме екологія дозволила мені зробити це повною мірою. Я вважаю, що для абітурієнтів, які ще не зовсім визначилися з майбутнім напрямком роботи, слід вступати на чисту екологію — це найкращий варіант. Тут ми маємо змогу ґрунтовно вивчити всі аспекти науки, а потім, у магістратурі, обрати вужчу спеціальність».

Ганна Тітенко також дотримується цієї думки. Однак, додає, що сучасний ринок має попит на вузько спрямованих фахівців: «Ми починали з підготовки екологів широкого фаху й не вбачали необхідності готувати фахівців за конкретними векторами роботи. Але два роки тому ми змінили нашу стратегію. Як кажуть, попит формує пропозицію. Зараз ми маємо багато випускників, які стали нашими роботодавцями. Вони працюють у галузях заповідної справи, екологічної безпеки та екологічного контролю. Ми постійно у контакті з ними, отримуємо фідбек та дізнаємося тенденції ринку, які фахівці та знання дійсно необхідні. І, відповідно, відбулося таке прикладне розгалуження в освітніх програмах. Потім постало питання щодо збільшення наукової складової, відбулася трансформація факультету в навчально-науковий інститут. Це була відповідь на попит».

Eco Family і всі-всі-всі

Час розповісти про родзинки інституту. Ганна Валеріївна виділяє наступні: «Родзинка перша — це певна камерність, сімейність. Ми називаємо себе “Eco Family”. Усі знають одне одного й підтримують зв’язки. До того ж інститут не дуже великий: на кожному потоці десь 25-35 студентів. У нас дуже тісні зв’язки між курсами та між студентами й викладачами. Є така атмосфера спілкування, яка достатньою мірою академічна, але, усе ж таки, більш дружня й партнерська. Знаєте, — посміхається Ганна Тітенко і продовжує, — я трішки ще дивуюсь, але вже не так сильно, коли мені пишуть в телеграм опівночі з текстом: “Терміново, усе пропало!”. Це нормально, викладачі вже також звикли. Така комунікація в нас вибудовується ще під час практик. Адже практика — це місце, де в рівних польових умовах знаходяться і студенти, і викладачі. Є довіра, певне зменшення дистанції, є якісь особливі взаємини між викладачами та студентами. Такий формат наслідується в інституті».

Друга родзинка, за словами Ганни Валеріївни, — це можливість міжнародного обміну та кількість різноманітних проєктів, у яких бере участь інститут. Можливості залучення іноземних партнерів до викладання лекцій, стажування, академічної мобільності тощо. Це професійні шанси і для викладачів, і для студентів, це крок до самовдосконалення та мотивація до вивчення іноземних мов, поштовх до зростання, фахової компетентності. А третя — практика: «Це окрема родзинка, ми не можемо її сплутати ні з чим, адже це особливий формат навчання, — говорить директор. — Я б визначила так: на третьому місці в нас аудиторне навчання, на другому — це лабораторії й аналітична робота в них, а на першому — практика. Це, безпосередньо, практична робота в “полі”, на підприємствах тощо».

Анастасія із задоволенням згадує свої перші практичні заняття: «У нас є такий формат робіт, наприклад, ми можемо просто вийти на вулицю та досліджувати реальну ситуацію — зараз і власноруч. Я пам’ятаю, у нас була дисципліна “Геохімія довкілля”, ми проводили лабораторну роботу на Клочківському узвозі. Ми ділилися на декілька груп і досліджували вплив дії геохімічних факторів на стан ґрунтів на схилах різної експозиції. Окрім здобуття знань, ми вчимося працювати в команді. Під час навчання ми часто працюємо в бригадах, проєктних групах. У кожній, переважно, по шість осіб. Але немає суворого розподілу. Студенти між собою можуть кооперуватися по-різному, наприклад, для написання наукових робіт, проєктів, практичних вони можуть бути навіть з різних курсів. Такий підхід дійсно зближує».

Спортивні навички студентів та викладачів інституту

Ще одна цікавинка інституту — командна спортивна активність. Кабінет Ганни Тітенко буквально заповнений нагородами з різних змагань, тому обов’язково завітайте до неї на екскурсію. За її словами, для еколога фізична підготовка дуже важлива. Екологія — насамперед польова наука, тому студенти, випускники зобов’язані мати як інструментальні навички з хіміко-аналітичної роботи, так і бути фізично готовими до навантажень. «Студенти часто дивуються фізичній підготовці викладачів, особливо, на практиці після першого курсу. Ми можемо проходити понад 10 кілометрів вдень, і викладачі йдуть на рівні зі студентами. Вони плавають разом зі студентами, бігають, закладають ґрунтові розрізи тощо», — розповідає Анастасія.

«Ще в нас є викладачка, Людмила Валентинівна Баскакова, яка, незважаючи на досить поважний вік, регулярно відвідує тренування з волейболу, — говорить Ганна Валеріївна. — Вона доцент кафедри екології та одночасно гравець у складі університетської команди 60+ з волейболу. Вона активно змагається за честь університету, вболіває за команду та два рази на тиждень тренується. Це вау! До речі, про це не всі викладачі знають, а студенти тим паче», — ділиться секретом Ганна Тітенко.

Практика

По-перше, слід пояснити, коли ця практика взагалі відбувається. Після першого й другого курсу відбуваються поїздки, тобто польова практика. Після третього та п’ятого — виробнича практика. Вона вже здебільшого залежить від того, який напрям обирає студент. По-друге, один із найголовніших моментів, куди ж студенти їздять під час виїзної практики. Ганна Тітенко розповідає: «Ми тривалий час їздили на біостанцію, базу біологічного факультету, але в останні, мабуть, сім років були на базі спортивно-оздоровчого табору “Фігуровка”. Це неподалік від Чугуєва. Там досить непогані можливості щодо вивчення природного стану компонентів довкілля. Утім, саме цього року ми планували повернутися на біостанцію. Там долина Сіверського Дінця, дуже велике ландшафтне розмаїття, є набагато більше можливостей для досліджень. З точки зору змістовності, ця територія більш придатна для проведення польової практики».

«Якщо ми ведемо мову про дальні практики, — продовжує директор, — то тут один рік не схожий на інший. Є роки, коли студенти їдуть на Дніпровський лиман. Хтось їздив у Карпати, хтось — у Залізний порт тощо. Тобто дальні практики бувають різні, спогади курсів також різні. Ми планували практику в Кам’янець-Подільську того року, але зірвалось. Що буде далі — не знаю, бо ми постійно розглядаємо нові варіанти. Студентам потрібно подивитись не тільки на околиці Харкова й на Харківську область. Маємо подивитись на різні ситуації, різні ландшафтні умови, різні рівні антропогенного навантаження, на реакцію різних екосистем. Чим більше побачимо, тим краще».

Ефект «чорної скрині»

Ганна Валеріївна розповідає, хто вона — та людина, яка прийшла до університету і та, яка з нього вийшла? Як вона змінилася? Вступник — це людина, яка бажає активно діяти, тобто в неї є бажання охороняти довкілля, але вона не знає, як це робити. У цієї людини є емоції щодо навколишнього середовища. Так завжди. Байдужі люди, як правило, до цієї галузі не йдуть. Тож це емоційна особистість, яка поки не дуже добре уявляє, що таке екологія. Мало хто розуміє на початку, що екологія — це в багатьох випадках ще й точна наука, що вимагає логіки, підготовки, ретельної роботи. Вона не зводиться тільки до гасел про порятунок довкілля.

Якщо розглядати процес навчання як чорну скриню, то на вході в цей трансформатор стоїть емоційна молода людина, що прагне врятувати світ, проводити опитування, писати плакати. У цій скрині йде процес набуття імунітету, щеплення фізикою, математикою, моделюванням, інформаційними технологіями, тому емоційність трохи спадає. Під кінець навчання вже видно, що випускник працює як аналітик, як людина, яка ухвалює рішення, відповідає за них, підкріплює все це знаннями у сфері законодавства, документообігу, розуміє процес реалізації різних методологій дослідження, вміє оцінювати роботу інших, організовувати робочий процес тощо. Тобто у фіналі фахівець виходить з університету з меншою кількістю емоцій, але з відчуттям, що є сили й знання дійсно вирішувати поставлені практичні завдання.

Утім, за словами Анастасії, емоційність не зникає повністю, вона трансформується саме в бажання зрозуміти: що потрібно знати, що робити і як це потім застосувати. «Емоційність стає більш усвідомленою. Додається певна дорослість, виваженість, відповідальність. До того ж опанування нових компетенцій також забезпечує більш ефективний етап дорослішання та зміни світосприйняття як такого».

Тенденції на ринку праці

Випускник, куди він може піти працювати? За словами Ганни Тітенко, останнім часом відбулася зміна пріоритетів: «Ще 7-10 років тому, коли я спілкувалася з нашими випускниками, то більшість взагалі не працювала за фахом або працювала в державних установах, на підприємствах, де є штатний еколог. Цей сегмент роботодавців залишається зараз. Утім, сьогодні відбувається суттєве зростання кількості людей, які знайшли свою роботу в комерційних фірмах. Вони надають різноманітні послуги щодо інвентаризації викидів і скидів, інвентаризації та перероблювання відходів, організовують роботу різноманітних сортувальних станцій, розробляють дозвільну документацію, заходи в межах природоохоронних програм, здійснюють оцінку впливу на довкілля, беруть участь у підготовці стратегічних екологічних оцінок документів державного планування. Сьогодні це великий сегмент на ринку, що стосується саме екологічних послуг, екологічної діяльності. Цей сегмент чітко орієнтований на наших випускників».

Ще один великий сегмент роботи для випускників інституту екології — різноманітні контролювальні органи. Наприклад, Державна екологічна інспекція. Зараз туди можуть йти випускники тільки на підставі бакалаврського диплома. Є студенти, які паралельно навчаються в магістратурі та працюють на пів ставки інспекторами. Випускники йдуть до управлінських структур, які менеджментом природоохоронної справи. Це не дуже масштабний, але реальний ринок праці для екологів.

«Ми маємо фах, який викликає громадський резонанс»

«Також останні п’ять років ми бачимо постійне збільшення працівників у громадському секторі, — розповідає директор інституту. — Якщо в нас раніше було 1-2 % випускників, що йшли в громадські організації, то зараз це дуже великий відсоток — понад 30 %. Це громадські організації, які опікуються різними питаннями, починаючи від ландшафтного дизайну й закінчуючи сортуванням сміття. Їх усе більше. Наявна досить велика громадська активність з цього приводу, маємо фах, що викликає громадський резонанс. Тому, я вважаю, що добре, коли до громадського емоційного сплеску долучаються фахівці з екологічною освітою, які можуть додати до цієї активності виваженості, раціоналізму, професійності. Це дуже важливо, бо burst of energy це дуже добре, але в усьому має бути професійний підхід», — підсумовує Ганна Валеріївна.

Університет — лінія життя

Що таке класична університетська освіта?

«Ви знаєте, — говорить Ганна Валеріївна, — моя мама закінчила Каразінський університет, і я закінчила його багато років тому. Так склалося, що майже ввесь мій соціум є університетським. Тому я дивлюсь зараз на університет не з точки зору декана чи директора інституту, а з точки зору випускниці. Маю сказати, що університет — це суспільство, у яке ти потрапляєш, яке надає тобі можливість сформувати певний стиль життя. Тут формуються принципи, з’являється власний кодекс поведінки, друзі. Часто ти зустрічаєш тут свою майбутню сім’ю, тобто університет дає можливість побудувати свою лінію життя. Він вибудовує світосприйняття, забезпечує не лише професійним інструментарієм, але й набором можливостей, адаптацій, реакцій».

«Класична університетська освіта не заточує особистість як деталь під якийсь механізм. Вона формує універсальну людину з широким світоглядом, яка може реалізувати себе та бути успішною у будь-якій сфері»

Фінал, або поради абітурієнтам від ННІ екології

1. Обирати серцем, а не бажаннями батьків і друзів. Уважно прислухатись до себе, обрати те, до чого лежить душа, без чого не бачиш свого майбутнього.
2. Постійно навчатися, опановувати щось нове, не обмежувати себе лише одним професійним фахом. Бути допитливим, бачити можливості та не витрачати їх і свій час марно.
3. Мати хороший рівень англійської або якоїсь іншої іноземної мови. Бо це дасть можливість зробити свою мрію реальністю. Без мови коридор професійних можливостей буде дуже вузьким.
4. Не замислюватися над тим, який предмет легше скласти на ЗНО, не вступати за принципом «куди пройду».
5. Тримайте планку для себе, будьте певні у своїх силах і ризикуйте!
   До зустрічі!