233 роки від дня народження ректора, почесного члена Каразінського університету Петра Гулака-Артемовського: університет відзначає
Життєвий шлях видатного українського філолога, письменника і перекладача, одного з основоположників української літератури Петра Гулака-Артемовського тісно пов’язаний з Каразінським університетом.
Народився Петро Гулак-Артемовський 27 січня 1790 року в містечку Городище на Черкащині у родині священника. Освіту здобув у семінарії, вступив до Києво-Могилянської академії. Проте курс навчання він не завершив, бо у свої 12 років залишився сиротою та був змушений самотужки заробляти собі на життя. Так у 1813 році хлопець почав викладати у родинах поміщиків і приватному пансіоні Бердичева.
Переломним моментом у житті письменника став переїзд у 1817 році до міста Харкова, з яким пов’язана решта його життя. Завдяки Каразінському університету, відкритому в 1805 році, місто вже тоді було одним з провідних культурно-освітніх центрів України, де починалося національно-культурне відродження. Саме тут Петро потоваришував з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Іваном Срезневським, Євграфом Філомафітським.
Спочатку Гулак-Артемовський вступив до Каразінського університету вільним слухачем словесного факультету. Згодом Рада університету затвердила його лектором польської мови. З 1820 року йому також доручили викладання історії, географії та статистики. Це стало його покликанням — природжений лектор, він подавав матеріал надзвичайно захопливо. Наступного року Петро Петрович Гулак-Артемовський склав кандидатський і магістерський іспити, захистив дисертацію та здобув ступінь магістра.
З 1818 року почали з’являтися україномовні твори письменника. Першими з них стали казка «Пан та собака» і «Супліка до Грицька Квітки». Коли російська влада закрила «Украинский вестник», діячі університету зуміли відродити видання під назвою «Украинский журнал». Тут Гулак-Артемовський продовжував публікувати свої поезії та переклади з латини, а також французької, англійської, німецької, польської, чеської мов.
В історію українського письменства Петро Гулак-Артемовський увійшов як другий поет після Котляревського. Він збагатив літературу новими жанрами — байками та баладами, також перекладав українською мовою псалми.
Гулак-Артемовський був прихильником створення рівноцінної системи освіти для чоловіків і жінок. Поет мав багатолітній досвід викладання у жіночих навчальних закладах, зокрема в Харківському та Полтавському інститутах шляхетних панянок.
Кар’єра Петра Гулака-Артемовського в Каразінському університеті складалася дуже успішно. Спочатку екстраординарний, далі ординарний професор історії, тричі обраний деканом факультету словесності. У 1841–1849 роках був ректором університету, а наприкінці життя обраний його почесним членом. Вийшов у відставку в цивільному чині дійсного статського радника.
Петро Гулак-Артемовський помер у Харкові 13 жовтня 1865 на 76-му році життя. У 2017 році біля Каразінського університету на честь 213-річчя від дня його заснування відкрито пам’ятник класику української літератури ХІХ століття Петру Гулаку-Артемовському.
