Роман Серко

10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у м. Вовчанськ потрапив під мінометний обстріл і отримав несумісне з життям поранення випускник радіофізичного факультету (нині факультет радіофізики, біомедичної електроніки та комп’ютерних систем) 2011 року Роман Серко.

Роман Серко народився 4 жовтня 1989 року на Рівненщині. Закінчив Каразінський університет у 2011 році. Після навчання працював деякий час на танковому заводі. У пошуках своєї справи життя повернувся назад до Рівного. Тут запровадив чимало екоініціатив, а також започаткував своє дітище — проєкт «Прийомка» — це мала бути мережа пунктів збору вторсировини. На жаль, Роман встиг відкрити лише один...

Він був старшопластуном, виховником у «Пласті», дуже переживав за дозвілля дітей та молоді і їхнє патріотичне виховання. Брав участь у проєкті «Молодь змінить Україну». Постійно вчився, розвивався, читав, мріяв, планував і втілював. Грав на гармошці, малював, співав у народному хорі.

Роман був активним учасником харківського Євромайдану. За роки навчання та життя у Харкові полюбив це місто всім серцем. Спілкувався лише українською мовою і завжди сперечався з тими, хто казав, що Харків проросійський. Він вірив у патріотизм Харкова, вірив, що тут історично закладена сильна національна ідея.

Невиправний оптиміст, чия віра в краще надихала всіх навколо. Завжди приходив на допомогу. Чудово ладнав із дітьми, розумів їх та вмів розрадити. І сам зміг зберегти свою дитячу безпосередність, щирість.

У перший день повномасштабного вторгнення на комп’ютері Романа з'явився девіз «Краще носити важкі обладунки воїна, аніж легке ярмо раба», а вже за кілька днів він був у центрі комплектування...

У перший рік війни, коли служив у тилу, активно вчився та удосконалював свою фізичну форму, проходив усі можливі військові онлайн-курси, збирав дрони, навіть купив 3D-принтер, щоб виготовляти свої деталі до дронів. Але постійно в розмові з рідними та друзями він казав, що не відчуває себе корисним. Тому із загостренням боїв на Харківському напрямку відразу пішов у ротацію. Усі набуті вміння, а також знання, здобуті в «Пласті», як він потім сказав, дуже допомогли йому в службі розвідником. Спочатку Роман з побратимами захищали Куп'янськ, потім Вовчанськ.

10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у м. Вовчанськ потрапив під мінометний обстріл і отримав несумісне з життям поранення. З того часу офіційно вважався зниклим безвісти. Тільки 17 січня 2025 року ДНК-експертиза підтвердила, що Роман загинув.

Похований 25 січня 2025 року.

Про Рому з теплом і повагою згадують командири та побратими. Кажуть, був мудрим, кмітливим, розумним і надійним воїном. За час служби отримав дві відзнаки — «Захиснику України» та «Народжені в боях», останню, на жаль, уже не встиг побачити. Також нагороджений залізним Пластовим хрестом №206 посмертно.

Каразінська спільнота висловлює щирі співчуття родині й друзям Романа. Пам’ятаємо, шануємо й сумуємо за Героєм.