Народився в с. Мерло Богодухівського району Харківської області.

У 1955–1957 роках був курсантом Харківського училища штурманів; протягом 1957–1959 років — слюсарем 8-го ГПЗ м. Харкова; у 1959–1964 роках — студентом радіофізичного факультету Харківського державного університету; у 1963–1964 роках — вчителем фізики в 7-й середній школі м. Харкова; у 1964–1968 роках — молодшим науковим співробітником, старшим інженером проблемної лабораторії університету. У 1968–1971 роках навчався в аспірантурі при Харківському державному університеті; у 1971–1973 роках був старшим науковим співробітником НДСу. Упродовж 1973–1975 років завідував лабораторією напівпровідникової техніки університету.

У 1975 році став доцентом кафедри квантової радіофізики; у 1983 році — завідувачем кафедри; у 1990 році — професором. У 1979–1993 роках був деканом радіофізичного факультету. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію, а в 1990 році — докторську. Досліджував квантові генератори субміліметрового діапазону. Уперше в СРСР отримав субміліметрові випромінювання методами квантової радіоелектроніки, відкрив ряд нових ліній випромінювання СБМ-лазерів. За розробку квантових генераторів СБМ-діапазону йому була присуджена Республіканська комсомольська премія імені Миколи Олексійовича Островського в галузі науки і техніки. Під керівництвом Василя Антоновича було освоєно новий тип генераторів СБМ-діапазону з оптичним накачуванням. Запропонував ряд нових робочих речовин для квантових генераторів СБМ-діапазону.

В університеті читав курси радіовимірювань, введення в спеціальність, спецкурси. Член Наукової Ради НАН України з проблеми «Квантова електроніка», був лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки за 1994 рік, автором близько 200 наукових публікацій, мав 22 авторських свідоцтва на винаходи (частина з них не публікувалася у відкритій пресі). Під науковим керівництвом Василя Антоновича було захищено 6 кандидатських дисертацій.