Народився в Орлі в робітничій сім’ї. У 1901 році сім’я переїхала на Донбас. З 12 років працював пастухом, лампоносом, учнем слюсаря, був мобілізований до армії (Західний фронт). Після демобілізації у 1917 році працював підручним котельні на ст. Мушкетове Катеринославської залізниці. З 1918 року вирушив добровольцем у Середню Азію для боротьби з басмацтвом.

У 1921 році навчався в Москві на командирських курсах. У 1922 році був членом Самаркандської Ради (Туркестанська Автономна Радянська Соціалістична Республіка). Після повернення в Москву — слухачем Вищої юридичної школи. Після її закінчення був направлений викладачем у Київ до Київської артилерійської школи, потім — старшим викладачем і помічником військового комісара в Об’єднану Київську школу командирів.

З 1927 до 1932 року працював в Українському інституті червоної професури (економічний факультет). З 1932 року займався адміністративно-навчальною та викладацькою роботою: був заступником директора і директором інституту підготовки кадрів для ІКП. З 1937 року — заступником директора з навчальної частини Центральної школи пропагандистів при ЦК ВКП(б).

У 1938 році був затверджений ректором Харківського університету, а з 1942 року — проректором з навчальної роботи Об’єднаного українського державного університету у м. Кзил-Орда (Казахстан).

У 1941 році став комісаром університетського батальйону народного ополчення. У роки війни брав активну участь в евакуації та реевакуації університету. Викладав політекономію, курс основ марксизму-ленінізму. Після закінчення співпраці з університетом завідував кафедрою політекономії в Харківському інституті радянської торгівлі. У різний час викладав в Інституті червоної професури (Харків), у Центральній школі пропагандистів при ЦК КП(б)У, в евакуації — у Московському інституті механізації та електрифікації сільського господарства.