Народився в м. Простейов у Моравії (Чехія) у сім’ї управителя невеликим підприємством.

Початкову освіту отримав у німецькій 4-класній школі, потім навчався у приватній гімназії. Вступив на богословський факультет в Оломоуці, потім перейшов до Празького університету на класичне відділення філософського факультету. У 1874 році переїхав до Петербурга, де слухав лекції в університеті. У 1875 році, витримавши іспит на звання вчителя давніх мов, призначений викладачем у 2-гу харківську гімназію, а через рік перевівся до 3-ї гімназії. Одночасно викладав латинську мову в Маріїнській жіночій гімназії. У 1882 році в Московському університеті Іван В’ячеславович Нетушил витримав магістерський іспит і в 1883 році захистив дисертацію на ступінь магістра римської словесності.

У 1886 році в Харківському університеті захистив докторську дисертацію на тему «Этюды и материалы для научного синтаксиса латинского языка. О падежах». Представивши магістерський диплом, у 1884 році був обраний доцентом кафедри римської словесності, у 1887 році — екстраординарним, а в 1888 році — ординарним професором Харківського університету. Читав курс римських старожитностей, римської та грецької граматики, педагогіки, вів практичні заняття. З 1886 року був секретарем історико-філологічного факультету, членом Ради при попечителі Харківського навчального округу.

У 1906–1912 роках перебував на посаді проректора, у 1912–1918 роках — ректора Харківського університету, був членом-кореспондентом Імператорської Академії наук (з 1910 року). Іван В’ячеславович Нетушил займався переважно ранньою історією Риму, проблемами генезису латинської мови. Його роботи містять ретельний філологічний аналіз текстів. Останні роки життя провів у сім’ї сина (гірського інженера) на Донбасі. У 1927 році повернувся до Харкова, де й помер 1928 року.