Вихованець Харківського університету Ілля Мечников: непересічна доля нобелівського лауреата

15 травня 2020 року виповнюється 175 років від дня народження Іллі Мечникова, видатного українського фізіолога, ембріолога, творця наукової школи, лауреата Нобелівської премії в галузі фізіології та медицини, випускника 1864 року і почесного доктора Харківського Імператорського університету. Ілля Мечников — відома постать у науці, учений світового масштабу, один із семи лауреатів Нобелівської премії, яких дала світу Україна.

Ще гімназистом він регулярно відвідував університетську лабораторію професора І. П. Щелкова, де захопився вивченням мікроскопічних об’єктів. Результати цих досліджень із біології інфузорій стали першою науковою публікацією студента Мечникова у відомому журналі Московського товариства дослідників природи, які вивчали процеси харчування однокліткових інфузорій. Імовірно, що емоційне враження від наукових спостережень, зокрема процес захоплення харчової частки клітиною, й стало підґрунтям того, що через багато років Мечников усвідомив аналог захоплення часток клітинами крові, здатними до фагоцитозу.

Величезний вплив на становлення майбутнього вченого мав професор Щелков, бо саме його заслуга в тому, що Мечников став студентом фізико-математичного факультету відділення біології, а не медичного факультету, як цього хотіла Емілія Львівна (мама Іллі). Надзвичайно обдарований і працьовитий юнак, з дитинства захоплений біологією, чому сприяла унікальна природа Купʼянщини й гувернант, закоханий у краєвиди Слобожанщини, Ілля вступив до університету 1862 року й закінчив його 1864 року.

Науково-педагогічна атмосфера університету не сприяла реалізації наявного творчого потенціалу молодого науковця. Бажаючи продовжити освіту після закінчення навчання, Мечников їде до Німеччини, однак не встигає до початку семестру, тож йому доводиться повернутися до Харкова. Попри невдачу, поїздка дуже вплинула на подальшу діяльність Іллі Ілліча, бо саме в Німеччині він купує вже давно опубліковану роботу Чарльза Дарвіна «Походження видів» (1859 рік). На подальші досліди Іллі Мечникова впливають еволюційні погляди Дарвіна. Це має принципове значення для виникнення прогресивних ідей не лише в зоолого-ботанічних дослідженнях, але й у фізіологічних процесах і явищах.

Доля до Мечникова не була поблажливою: трагічна смерть першої дружини, спроба самогубства, відсутність професійно гідної роботи, несприйняття його ідей колегами в Новоросійському університеті, де він працював і заклав основи майбутньої фагоцитарної теорії, скромні матеріальні статки, особливості характеру й невичерпна допитливість, пристрасне бажання творити, оригінальність і новизна суджень — усе це приводить його до інституту Пастера.

Переїзд до Франції дозволив уже зрілому вченому не лише розкрити власні ідеї, сформовані у студентські роки, але й перейти до узагальнень і світоглядних праць, результати яких переконують, що Мечников — не лише видатний учений, а й великий мислитель. Він увійшов до плеяди тих науковців, які, вивчаючи мікросвіт, думають про тривалість життя людей. Його праці не лише покладено на багато років в основу науки про розвиток людини, а й досі не втратили своєї актуальності.

Сьогодні, у 175-ту річницю ювіляра, ми впевнено можемо говорити: «Він — наш сучасник, бо спадок Іллі Мечникова є актуальним і навіть не повністю осмисленим сучасниками». Поміркуйте самі, зоолог, який отримав освіту в Харківському університеті, створив низку медико-біологічних напрямків, не лише актуальних на сьогодні, а й провідних у природознавстві.

Уся діяльність Іллі Ілліча спрямована на покращення стану здоров’я і продовження віку людини. У класичній праці «Етюди оптимізму» він уперше вводить до світового наукового обігу поняття «герентологія», значну увагу приділяє чинникам, що регулюють тривалість життя людини. Тож не випадково на початку ХХ століття в Харківському університеті формується перша наукова геронтологічна школа. Вона підхоплює ідеї Мечникова, спрямовані на дослідження механізмів старіння живих обʼєктів. І сьогодні, коли пандемія інфекції знову загрожує людству, ми звертаємося до наукового надбання видатного харківського вченого Іллі Мечникова, адже разом із Л. Пастером він одним із перших розробив, випробував і застосував зразки вакцин.

Завідувач кафедри молекулярної біології та біотехнології біологічного факультету, професор,
директор Науково-дослідного інституту біології Анатолій Божков