Урочисте вручення атрибутів Почесного доктора Каразінського університету Святославу Вакарчуку

2 жовтня відбулося урочисте вручення атрибутів Почесного доктора Каразінського університету Святославу Вакарчуку.

Перш ніж розпочати урочисте зібрання, каразінці вшанували хвилиною мовчання наших захисників і захисниць.

Інавгурація почесного доктора відбувалася за участі студентів. Провели офлайн-подію у ЦСМ «ЄрміловЦентр» — місці, яке стало укриттям для всіх харків’ян, які знайшли тут свій прихисток під час обстрілів. У центрі сучасного мистецтва каразінці збиралися й на День відкритих дверей, і під час випускного, і для посвяти в першокурсники. Сьогодні ж відбувся не менш важливий захід — церемонія вручення doctor honoris causa. Ця подія стала можливістю висловити свою повагу до наукових, освітніх і громадських здобутків великих людей.

До плеяди почесних докторів, серед яких Йоган Гете, Михайло Грушевський, Іван Франко, доєднався Святослав Вакарчук. Людина, чий голос — це голос українців, який чують у всьому світі.

Церемонія розпочалася з привітального слова ректорки університету Тетяни Кагановської: «Пане Святославе, ваша творча діяльність полегшує наш спільний шлях до перемоги. Від імені Каразінського університету хочу подякувати вам за невпинну працю. За те, що ви надихаєте наших воїнів, допомагаєте Збройним силам України. Навіть сьогодні ми чекали на вас з лінії фронту. Дякую, що підтримуєте наш незламний Харків, наш університет.

Ми щиро вітаємо вас у дружній каразінській родині. Бажаємо вам нових творчих здобутків, натхнення, успіхів. І, звичайно, щоб якомога швидше настав той день, коли закінчиться війна. А наші воїни повернуться живими — їхні родини зможуть ніжно й лагідно обійняти їх і ніколи більше не відпускати. Слава Україні!»

Адміністрація університету на чолі з Тетяною Кагановською вручили Святославу Вакарчуку диплом та значок Почесного доктора, мантію, скульптуру «Per aspera ad astra!», а також пропуск до Каразінського університету. А підтримати нового Почесного доктора прийшов український письменник Сергій Жадан, також Почесний доктор Каразінського.

Пан Вакарчук прокоментував вручення атрибутів Почесного доктора: «У мене немає слів, для мене це велика честь. Я мріяв про академічну кар’єру у свій час. Багато що для цього зробив. Але ніколи не думав, що вибір іншого шляху — не того, яким я мав піти, щоб опинитися в цій мантії, наблизить мене до цього з іншого боку. Я вдячний вихованню своїх батьків, усім цим людям, які зараз тут, мільйонам українців, які надихають мене. Ця нагорода — ваша нагорода!»

Після цього Святослав виступив із промовою до всіх каразінців: «Дорогі друзі, мені так багато хочеться вам сказати. Зараз хотілося б бути в костюмі, щоб ми з вами сиділи в основному актовому залі університету, не озиралися, чи почалася повітряна тривога, чи ні. Але зараз ми живемо саме в такий час: час випробовувань, катарсису. Все уявне відходить у сторону, все справжнє — виходить на перше місце. Мені здається, через те, що українці в цій жахливій війні захищають своє, саме тому війна нас робить чистішими. Мене особисто — так точно.

Хочу подякувати Харківському національному університету, який, можливо, знаходиться в найскладніших умовах з усіх великих ЗВО України. Я добре собі це усвідомлюю та уявляю. Я був тут 28 лютого, коли ще стояв економічний корпус, і був у той день, коли його не стало. Я був у місті в час влучання, я відчував страшний настрій, у якому перебували люди. Тоді ми приїхали з Дніпра машиною, і це була одна єдина машина, яка рухалася в сторону Харкова. А назад їхали тисячі. Я ніколи не забуду той вокзал. Тисячі людей на платформі. Я сфотографував це своїми очима. І після цього всього, що зробив Харків, що зробили захисники, його жителі, я вважаю, що це подвиг.

Я дякую викладачам, студентам, усім працівникам Каразінського університету за вашу відповідальність, вашу самопожертву. І взагалі сам факт, що тут сьогодні ми знаходимося в університеті, у якому неподалік від лінії фронту продовжується навчання, це і є сенс того, за що ми воюємо. Якщо ми зупинимо навчання в університетах, якщо перестанемо ходити на роботу, перестанемо виховувати, планувати чи народжувати дітей, значить у ворога вдалося. Значить, він зупинив нас, наш розвиток. Навіть якщо він не зайде сюди своїми брудними чоботами, то він посіє негатив і песимізм у наші голови. Не дайте йому цього зробити. Саме тому дуже важливо продовжувати робити ті речі, які ми сьогодні робимо. І в Харкові, і в Запоріжжі, і в Дніпрі, і в Слов’янську. Молодим людям, які сьогодні тут є, я хочу сказати, що вам пощастило. Так, це тяжкий час випробовувань. Це історичний час, про який ви потім будете розказувати своїм дітям і внукам. Це той час, коли ми створили нову Україну. Цінуйте, допомагайте і шануйте тих, хто дає можливість нам сьогодні, нехай і в бомбосховищі, але бути тут. Не будь цих героїв на фронті, ми б з вами тут не сиділи. Дякую їм!»

Усі охочі студенти змогли поставити запитання Святославу щодо освіти, студентських років, розвитку освіти й культури України. Наприкінці зустрічі каразінська спільнота насолодилася піснею «Коли ми станем собою» у виконанні Святослава.

Вітаємо Святослава Вакарчука, пишаємося нашими Почесними докторами!