Рік від повномасштабного вторгнення росії в Україну

Сьогодні рівно рік як наше життя поділилося на до та після. 366-й день безкінечного лютого, болю, смутку, туги, руйнувань, втрат. 

Проте це рік нашої незламності, рік боротьби. Він подарував нам надію, цінність моменту життя тут і зараз, об'єднав нас, показав, що Перемога буде за нами й вона є неминучою.

Каразінський як символ Харкова попри усі випробування, атаки на місто, руйнування вистояв. Так буде завжди. 

Через війну перед університетом постали нові виклики, проте ми з гідністю відповідаємо на них, тримаємо удар й разом з Україною торуємо шлях до Перемоги. 

Сьогодні, озираючись назад, згадуємо, якими розгубленими були спочатку. Проте вже згодом ми згуртувалися, почали обговорювати подальший план дій. Так було створено гуманітарний штаб, щоб оперативно допомагати одне одному, нагально вирішувати питання евакуації та забезпечення можливості продовжувати навчальний процес в безпечних умовах.

Партнери зі всього світу вже з перших днів висловлювали свою підтримку. Ми отримували десятки листів щодня зі словами засудження вторгнення та бажанням зробити все можливе, аби допомогти. 

Разом із закордонними закладами вищої освіти нам вдалося організувати низку програм співпраці, завдяки яким студенти можуть продовжити навчання в умовах війни.

Ми вдячні усім, хто підтримує нас. Завдяки вам ми знаємо, що маємо майбутнє. Усе відбудуємо!

Разом з усіма українцями каразінці стали на захист своєї землі, вони щодня боронять Україну. Університетська спільнота цінує їхню мужність, відважність та відданість. Вони вже є частиною незабутньої історії. Також ми вшановуємо та вічно пам’ятатимемо тих, хто загинув у боротьбі за нашу свободу та незалежність. 

Слава всім воїнам, хто захищає наші землі! Світла пам'ять тим, хто віддав за вільну Україну своє життя! 

З вірою в нашу Перемогу!