Привітання Президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона з нагоди Всесвітнього дня науки в ім’я миру та розвитку

Дорогі друзі та колеги, аматори науки і вчені!

Напередодні цього загальнопланетарного свята незайвим було б згадати, власне, про його «винуватицю», а саме — науку і ту незбагненно важливу цивілізаційну роль, яку вона відігравала завжди та продовжує відігравати в сучасному світі.

Поріг «входження» до деяких наукових галузей доволі високий, питома частка охочих і спроможних займатися дослідженнями професійно не така вже й велика, і переважна більшість людей на нашій планеті примудряється жити, навіть не здогадуючись, чим завдячує науці та її подвижникам. А завдячує всіма вигодами, які подарував нам інтелектуальний і технологічний прогрес, — від світла й тепла в наших оселях до GPS-навігаторів, мобільного зв’язку й Інтернету. І ці, на перший погляд, «побутові» здобутки — лише верхівка велетенського айсберга. Чи, точніше, дрібка з тих багатющих скарбів (як фундаментальних знань, так і прикладних технологій), якими наука збагатила людство.

Наукові досягнення рятують нам життя, збільшують його тривалість і підвищують якість. Лише цього достатньо, щоб навіть не посвяченим у закони термодинаміки та теорію еволюції збагнути, наскільки життєво важливою є наука — у прямому сенсі. Ба більше, наше майбутнє теж залежить від неї. Наука і тільки наука здатна допомогти нам упоратися з глобальними викликами — вирішити продовольчу проблему, запобігти поширенню небезпечних захворювань, мінімізувати негативні наслідки кліматичних змін. Наукові поради стануть у пригоді і в умовах повсякдення. Наука завжди підкаже, навіщо і як правильно заощаджувати енергоносії, сортувати сміття і збалансовано харчуватися. Якщо коротко, в епоху новітнього обскурантизму та постправди наука — це єдиний твердий ґрунт під нашими ногами. З одного боку, може здатися, що науковці «розчакловують» світ, але з іншого — позбавляють нас інфантилізму та його вірних супутниць — ілюзій.

Безумовно, щоб побачити красу принаймні загального плану наукової картини світу (не кажучи вже про деталі, які нерідко доступні для розуміння виключно вузьким спеціалістам), слід зробити над собою зусилля. Як писав відомий польський мислитель і афорист Станіслав Єжи Лєц, до глибокої думки потрібно піднятися. Та, повірте, результат того вартий.

Насамкінець не втримаюся, щоб не процитувати Карла Саґана, американського вченого і популяризатора науки. У своїй знаменитій і настільній для багатьох його колег на різних континентах книзі «Світ, повний демонів. Наука як свічка у пітьмі» він стверджував: «Подобається нам це чи ні, але наука увійшла в саму плоть людської цивілізації, тож краще розумно скористатися її плодами. Примирившись із наукою, усвідомивши її красу і силу, ми побачимо, що вона дуже вигідна нам і в практичному сенсі, й у духовному». Навряд чи можна сказати краще. Саме усвідомлення цієї невідворотності поступу завдяки розуму є підставою для обґрунтованого оптимізму на шляху від хиби до істини, від припущення до відкриття.

Вищенаписаним я хотів показати й переконати, чому свято, яке припадає на 10 листопада, справді стосується кожного на Землі. Сподіваюся, мені це вдалося. Дозвольте від усього серця привітати всіх зі Всесвітнім днем науки в ім’я миру та прогресу! Слава вченим!

P. S. І, будь ласка, не забудьте цього чудового дня привітати своїх знайомих науковців. Якщо ж таких у вашому колі наразі немає — неодмінно приходьте на осінні «Дні науки» і познайомтеся!

">З глибокою повагою,

Президент Національної академії наук України

академік НАН України

Борис Патон