Представники ННІ «Фізико-технічний факультет» взяли участь у семінарі, присвяченому пам'яті видатного фізика, випускника університету Петра Фоміна

20 червня виповнилося 95 років від дня народження Петра Івановича Фоміна, відомого українського фізика-теоретика, члена-кореспондента НАН України, провідного спеціаліста в галузі квантової теорії поля, астрофізики, космології. Його наукові праці є широко відомими в усьому світі. Він є лауреатом премій НАН України імені М. П. Барабашова і Д. В. Волкова, Державної премії України в галузі науки і техніки. Науковець отримав почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» та став членом-кореспондентом НАН України.

Щороку науковці проводять семінари, присвячені пам’яті Петра Фоміна. Цьогорічний семінар відбувся 2 липня в онлайн-форматі на базі Інституту прикладної фізики НАН України. На ньому з доповідями виступили професори ННІ «Фізико-технічний факультет»: академік НАНУ Олександр Корчин, член-кореспондент НАНУ Ігор Кириллін і Сергій Трофименко.

Пишаємося випускниками Каразінського!

Довідково. Науковий шлях Петра Івановича Фоміна розпочався в Харкові. Після закінчення ядерного відділення Харківського університету (нині — Каразінський) та аспірантури у 1957 році він прийшов до УФТІ, у відділ теоретичної фізики, яким керував Олександр Ахієзер. Там Петро Фомін виконав новаторські роботи з теорії радіаційних поправок до гальмівного випромінювання електрона у зовнішньому електромагнітному полі.

З 1972 року Петро Іванович працював у Київському інституті теоретичної фізики НАН України. Паралельно з дослідженнями у галузі квантової теорії поля він зосередився на фундаментальних проблемах астрофізики та космології, насамперед — походженні Всесвіту. Учений запропонував теорію спонтанного народження Всесвіту з вакууму внаслідок його гравітаційної нестабільності.

У Києві він очолював відділ астрофізики та елементарних частинок, який започаткував новий напрям сучасної фізики — Astroparticle Physics. Петро Фомін розробив квантово-польову теорію активності квазарів і радіогалактик, а також модель утворення кристалоподібної структури вакууму на планківських масштабах завдяки самоупорядкуванню вакуумних флуктуацій.