Пішов з життя професор Віктор Краснобаєв: каразінці співчувають...

4 лютого 2026 року

Українська наукова спільнота зазнала непоправної втрати. 2 лютого пішов з життя видатний учений, фахівець у галузі автоматизованих систем керування та обчислювальної техніки, доктор технічних наук, професор Віктор Анатолійович Краснобаєв — людина кристальної чесності, непохитних моральних принципів і глибокої наукової мудрості.

Віктор Анатолійович народився 5 лютого 1951 року в Харкові — місті, якому присвятив усе своє життя. У 1973 році закінчив Харківське вище військове училище, де й розпочав свою науково-педагогічну діяльність. Його блискучий науковий шлях ознаменувався захистом докторської дисертації у 1990 році й отриманням звання професора у 1991 році.

Від 1997 року професор Краснобаєв працював у Харківському національному технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка, де обіймав посади професора кафедри переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, а з 2000 року — кафедри автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій. Згодом він продовжив свою плідну діяльність у Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, де був не просто викладачем фундаментальних дисциплін, а справжнім наставником і моральним орієнтиром для колег та студентів. Останнім місцем його служіння науці став Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», де він очолював кафедру комп’ютерної інженерії.

Наукові досягнення професора Краснобаєва справили значний вплив на розвиток теорії обчислювальної техніки в Україні. Він розробляв теоретичні основи синтезу структур надшвидкодіючих процесорів обробки інформації в реальному часі, створював методи забезпечення надійності функціонування обчислювальних систем. Його праці з модулярної арифметики та автоматизованих систем керування стали фундаментом для багатьох подальших досліджень.

Але не лише науковими здобутками вимірюється значущість цієї особистості. Віктор Анатолійович був людиною рідкісної духовної величі — абсолютно цільною, стабільною, прямою. Він у всьому відчував істину, якого б масштабу вона не стосувалася: наукових досліджень, навчального процесу, взаємодії зі студентами чи професійної полеміки. Це був справжній титан духу!

У Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна він викладав цілий ряд основоположних дисциплін, але його роль виходила далеко за межі навчального процесу. Віктор Анатолійович був справжнім вихователем і моральним взірцем насамперед для колег.

Професор Краснобаєв присвятив свій короткий вік високому лику науки, честі та гідності. І хоча не всі битви були виграні, він пішов з життя, залишаючись до кінця Людиною у найвищому розумінні цього слова — за три дні до свого 75-річчя.

Світла пам’ять про Віктора Анатолійовича Краснобаєва назавжди залишиться в серцях його колег, студентів, друзів і всіх, хто мав щастя знати цю видатну людину.