Нобель–2025: світло демократії в темряві диктатури

Марія Коріна Мачадо — жінка, яка кинула виклик диктатурі, не втративши віри у силу мирних змін. Її нагородження Нобелівською премією миру 2025 року стало знаком визнання для всіх, хто відстоює демократію попри виклики. Пані Мачадо відзначили «за її невтомну працю з просування демократичних прав народу Венесуели та за її боротьбу за справедливий і мирний перехід від диктатури до демократії». Лауреатка широко відома серед правозахисників світу: вона була названа однією зі 100 жінок BBC у 2018 році й увійшла до списку 100 найвпливовіших людей за версією журналу Time у 2025 році, а також у 2024 році отримала премію Вацлава Гавела з прав людини.

Які глобальні виклики для демократії та чому історія Мачадо важлива для українського політичного контексту — про це ми говоримо з Юлією Біденко, кандидаткою політичних наук і доценткою кафедри політології Каразінського університету, гостьовою дослідницею в Українському науковому інституті Гарвардського університету.

1. Добрий день, пані Юліє! Якою є Ваша думка з приводу цьогорічної нагороди?

Премія миру 2025 року присуджена венесуельській політикині Марії Коріні Мачадо. На мій погляд, цей вибір має як феміністичний аспект, адже жінки традиційно менш представлені серед лауреатів, так і говорить про глобальний тренд деколонізації, боротьби за права людини та боротьби проти диктатур — як ультраправих, так і лівих.

2. Чим відрізняється Нобелівська премія миру від премій за наукові досягнення з природознавчих чи гуманітарних наук?

Нобелівська премія миру завжди була дещо політично забарвленою: це її природа, на відміну від відзначення досягнень у природничих науках, економіці, чи літературі. Недарма сам Альфред Нобель наполягав, щоб саме ця премія вручалася не у Швеції, а в Норвегії, державі з більш нейтральною воєнною історією. Цікаво, що навіть у минулому серед номінантів траплялися дещо суперечливі постаті, а рішення комітету залишаються таємними протягом декількох десятків років. Це підтверджує, що процес номінування завжди має політичний контекст. Цьогорічне рішення також не уникло політизації. Ми пам’ятаємо, що не лише американські політики, а й навіть українські депутати Верховної Ради обговорювали можливість номінування Дональда Трампа — лідера країни, яка є одним із ключових союзників України, — але цього не сталося.

3. Які наслідки для світової політики має перемога венесуельської політикині?

Мачадо представляє центристську позицію: вона виступає проти ліворадикальної диктатури Мадуро, яка є спадком режиму Уго Чавеса, але водночас не належить до крайніх рухів. Її діяльність — це виклик авторитаризму та сигнал про підтримку демократичних цінностей у світі, де дедалі частіше перемагають популістські та диктаторські дискурси «сильних чоловіків», які переглядають історію, ставлять під питання універсальність прав людини, або заробляють політичні симпатії на цькуванні найменш захищених прошарків суспільства.

4. Серед цьогорічних нобелівських лауреатів є лише 2 жінки, і Марія Коріна Мачадо — єдина, хто отримала премію одноосібно. Як нагородження жінки премією миру впливає на глобальний феміністичний дискурс?

Якщо говорити про гендерний вимір, то безумовно, нагородження жінки підсилює роль жінок у політиці. Мачадо — це приклад того, що жінки можуть бути не лише учасницями громадського руху, а й стратегами. Вона має базову інженерну освіту, пізніше здобула знання з управління фінансами та публічної політики — це грамотна системна опозиціонерка. Так, з точки зору інтерсекційного фемінізму вона не зовсім self-made, що вийшла з низів, але її сміливість відкрито протистояти режиму заслуговує поваги. Не менш символічно й те, що офіційна Венесуела останніми роками голосувала в ООН синхронно з Росією, тож рішення Нобелівського комітету можна сприймати як натяк: світ не має підтримувати крайнощі, особливо тих, хто є союзником агресора, а після нагородження у жовтні цього року режим навіть відкликав дипломатичну місію з Осло.

5. Пані Юліє, чому, на вашу думку, приклад Марії Коріни Мачадо є важливим і для українського суспільства? Які паралелі ви бачите між венесуельським досвідом боротьби за демократію та українським контекстом сьогодні?

Для нас, українців, у прикладі Марії Мачадо важливо те, що вона показує силу громадянського суспільства. Саме активність громадян, мережеві ініціативи, готовність до самовідповідальності є тими чинниками, що допомагають Україні вистояти й розвиватися навіть під час війни. І цей досвід Мачадо є дещо близьким українському контекстові. 

Я зустрічаю наших першачків із дуже інтерактивним курсом «Демократія: від теорії до практики», де велика увага приділена саме активному громадянству та критичному мисленню, а здобувачі освіти розробляють власні соціальні проєкти. Я можу сказати, що останні роки наші студенти проявляються в ініціативах, які не лише сфокусовані на гуманітарному аспекті виживання, а й мають просвітницьку складову чи націлені на системний вплив на місцеву чи державну політику. Утім, коли як викладачка та гарантка магістерської освітньої програми «Глобальні студії та світова політика» я певним чином «проводжаю» наших здобувачів освіти, я намагаюсь донести їм, що, на жаль, сучасний світ не є україноцентричним, і за симпатії світових лідерів, голоси їхніх виборців, а також за ідеологічну та бюджетну пріоритезацію міжнародних організацій та фондів, йде боротьба у всьому світу.

Звісно, було б почесно, якби українця чи українку номінували цього року. За моєю персональною емоційною позицією, пошани заслуговує кожен, хто боронить наразі Україну, і, на жаль, серед мого родинного, дружнього та професійного кола є ті, хто за неї загинув. Але, згідно з первісною ідеєю Альфреда Нобеля, премія має йти тим, хто виступає за скорочення армій, роззброєння та мир. У цьому сенсі мені приємно згадати Олександру Матвійчук, з якою я перетиналась і до повномасштабного вторгнення в Києві, а після спостерігала за її виступами в різних колах європейських столиць та в медіа. Вона отримала Нобелівську премію миру в 2022 році, хоча й розділила її з активістами з росії та білорусі. Утім, з усієї трійці саме Олександра зараз є доволі гучним голосом України, але не в дусі пацифізму, а привертаючи увагу до викриття злочинів росії й необхідності більш упевненої та рішучої відповіді на агресію. Її діяльність, як і активність наших колег та студентів на своєму академічному та/або активістському рівні — доказ того, що сьогодні боротьба за мир означає боротьбу за справедливість.

6. Якими цінностями та якостями має володіти людина, яка прагне одержати цю премію? Яку освіту варто здобувати та яку кар’єру потім обрати?

Я переконана, що для лідерів, здатних змінювати світ, критичне й стратегічне мислення формуються лише у класичному університеті. Штучний інтелект чи TikTok можуть надати швидкий фактаж, але не сформують критичного мислення, ціннісного стрижня та синергетичного розуміння, як працює економіка, політика й суспільство. Саме університет дає інтелектуальний фундамент, без якого неможливо ані стати реформатором, ані отримати Нобелівську премію миру. І хоча серед переможців були й організації (на кшталт ООН чи Червоного Хреста), і політики з різною біографією та досягненнями, що досі підлягають сумніву в наших реаліях, я впевнена: саме начебто непотрібні знання про нашу історію та сутність, системний підхід та вміння взаємодіяти з різними групами, які формуються протягом навчання у класичному університеті, надають імпульс, щоб змінювати світ на краще.