Нобель–2025: апокаліптична проза, абсурдизм і нові орієнтири світової літератури

Нобелівська премія з літератури 2025 року привернула увагу літературної спільноти до постаті угорського письменника Ласло Краснагоркаї — автора, якого нерідко називають продовжувачем модерністичної традиції Центральної Європи. Його антиутопічні, метафізично загострені тексти знову поставили на порядок денний питання про межі мистецтва, досвід травми та внутрішню самотність людини у світі, що втрачає опору. Про те, чому саме Краснагоркаї став цьогорічним лауреатом, як працює механізм Нобелівського відбору та які паралелі можна провести з українською літературою, ми поговорили з Євгенією Чекаревою, деканом філологічного факультету.

Розкажіть, будь ласка, який автор цьогоріч отримав Нобелівську премію з літератури та чому саме він здобув перемогу.

У 2025 році лауреатом Нобелівської премії з літератури став угорський письменник Ласло Краснагоркаї. Нобелівський комітет відзначив його «переконливу та пророчу творчість, яка серед апокаліптичного жаху підтверджує силу мистецтва». У формулюванні журі підкреслено, що Краснагоркаї — «великий епічний письменник центральноєвропейської традиції», якому властиві «абсурдизм та гротескна надмірність». Саме ці художні риси письменника вплинули на вибір його переможцем.

У чому особливість Нобелівської премії з літератури? За якими критеріями обирають переможця і як ці якості проявлені в літературній творчості Ласло Краснагоркаї?

Нобелівську премію з літератури присуджують за значний внесок автора в розвиток всесвітньої літератури. Номінація на премію надається за рекомендацією кваліфікованих, знаних і поважних осіб: членів Академії, професорів літератури, попередніх лауреатів, голів авторських спілок тощо. У процесі розгляду заявок Нобелівський комітет з літератури читає номіновані твори, складає список претендентів на перемогу, після чого відбувається голосування за кандидатурами (переможець має отримати понад половину голосів).

Твори Ласло Краснагоркаї — це не легка розважальна, а глибока складна, майже епічна проза, у якій представлено філософські роздуми про сучасність і майбутнє. Автор розкриває теми апокаліпсиса, руйнування, ізолювання, кризи цивілізації, що є болючими питаннями сьогодення. Разом із тим наскрізною ідеєю проходить глибока віра письменника в силу мистецтва. Нобелівський комітет прямо зазначив, що творчість митця «підтверджує силу мистецтва» попри «апокаліптичний жах». Творчому задуму й проблематиці творів відповідає і стиль автора, якому властиві «хвилеподібні» довгі речення зі складною синтаксичною структурою. Це створює певний ритм, який нагадує медитацію або потік свідомості, і саме це підсилює відчуття занепаду або трансценденції.

Як сучасна література входить у канон і стає класичною? Чи допомагає в цьому відзнака Нобелівською премією?

Канонізація літератури — це складний процес, який охоплює час, академічне визнання, переклади, вплив на інших авторів і читачів. Нобелівська премія дійсно може значно допомогти у створенні канонів літератури, адже це велика міжнародна платформа, яка привертає увагу читачів і літературознавців, стимулює переклад, інтерес широкого кола дослідників. Премія відкриває авторів для світової аудиторії. Утім, слід зазначити, що не вся література, яка отримує Нобелівку, стає канонічною миттєво. Деякі твори ще довго можуть залишатися маловідомими, поки не відбудеться певний «перекладацький вибух» або їхнє академічне визнання.

Чи має українська література щось подібне до тематики та образів творчості угорського письменника? У яких творах українських авторів ми також можемо прослідкувати теми травми, посттоталітарного досвіду чи пошуку сенсів?

Краснагоркаї часто працює з темами соціального занепаду, ізоляції, кризи цивілізації, апокаліптичного страху, що є відлунням тоталітарного досвіду, хоча в його творах ці ідеї представлено радше в метафізично-психологічному плані, ніж у прямому історичному контексті. В українській літературі також багато письменників звертаються до травми, посттоталітарного досвіду, пошуку сенсу, колективної пам’яті, пошуку ідентичної. Серед сучасних авторів можна навести Сергія Жадана, Ганну Костенко, Олену Стяжкіну, Вікторію Амеліну, які часто порушують теми соціального розпаду, війни, втрат.

Чи мали українці раніше змогу ознайомитися з творчістю пана Краснагоркаї? Які твори автора Ви особисто відзначаєте і можете рекомендувати?

На сьогодні жоден текст Ласло Краснагоркаї ще не був опублікований українською мовою. Проте, видавництво «Комора» анонсувало, що планує у 2025 році видати роман «Меланхолія опору» українською. Наразі з головними творами Нобелівського лауреата можна ознайомитись в оригіналі чи перекладах іншими мовами: «Сатанинське танго» (1985), «Меланхолія опору» (1989), «Війна і війна» (1999), «Сейобо там внизу» (2008), «Останній вовк» (2009), «Барон Венкгейм повертається додому» (2016), «Гершт 07769» (2021).