Наукові обрії Каразінського: старший викладач кафедри прикладної хімії Денис Чудак про фундаментальні дослідження, практичні розробки та інноваційні рішення

19 лютого 2025 року

Наука

Старшому викладачу кафедри прикладної хімії хімічного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Денису Чудаку призначено стипендію Кабінету Міністрів України для молодих учених. Денис Чудак поєднує фундаментальні дослідження з практичними розробками, створюючи інноваційні рішення, що мають застосування в різних сферах, від медицини до матеріалознавства. Його досягнення, серед яких розробка сенсорів і дослідження протиракових сполук, уже сьогодні мають вагомий внесок у сучасну хімію.

Які аспекти хімії вас найбільше захоплюють, і як ви обрали саме цей шлях?

Хотілося зробити щось, що допоможе людству та буде доступним кожному. Винайти щось корисне, що не стане чимось дорогим чи недосяжним для звичайних людей. У хімії всі основні фундаментальні відкриття зробили ще століття-два тому, коли наука активно розвивалася. Нині зробити відкриття такого масштабу є надзвичайно складним. Тому мене завжди приваблювала прикладна хімія, яка дозволяє створювати препарати, сполуки чи матеріали для щоденного використання. Ще в школі хімія стала для мене справжньою любовʼю. Це наука, яка пояснює багато дитячих «А чому?» Мені хотілося знати більше, хоча я розумів, що охопити все неможливо. Однак хімія — це той інструмент, який дозволяє хоча б частково наблизитися до розуміння світу. У своїй роботі поєдную фундаментальні дослідження з практичним застосуванням. Для мене важливо створювати речі, які працюють тут і зараз.

Які ваші головні наукові досягнення? І як би ви пояснили їх людині, яка не є хіміком?

Хімія проста й складна водночас. Ми з нею постійно взаємодіємо в повсякденному житті, навіть не помічаючи цього. Наприклад, відмити жир на кухонних приладах допомагає сода, і це пов’язано з гідролізом жирів у лужному середовищі. Серед досягнень нашої групи — розробка сенсора на Helicobacter pylori. Це дуже простий і дешевий пристрій, який працює за принципом схожим на алкотестери в поліціянтів. Такі технології допомагають виявляти захворювання, і ми продовжуємо вдосконалювати цей напрям. Інше важливе дослідження — синтез комплексних сполук із протираковими та антибактеріальними властивостями. Окремо працюю з металоорганічними каркасами — це такий собі «писк моди» у сучасній хімії. Вони мають великий потенціал для зберігання енергії, фільтрації, каталізу.

Як ви сприйняли новину про призначення стипендії Кабінету Міністрів України?

Це було дуже приємно. Такі відзнаки підтверджують, що твоя праця не проходить непоміченою, це мотивує рухатися далі. Отримання стипендії — це не просто особистий успіх, це визнання наукових здобутків. Це додає впевненості й розуміння, що твоя робота має сенс.

Чим цінні, на вашу думку, такі програми підтримки молодих учених?

Насамперед вони дають стимул залишатися в науці, адже молодим ученим у нашій країні доволі нелегко. Низька зарплата, недостатнє фінансування досліджень, відсутність сучасного обладнання — усе це штовхає багатьох шукати кращих умов за кордоном. Я кажу так, бо сам мав нагоду нещодавно стажуватися в Словаччині, в Університеті Павла Йозефа Шафарика в Кошицях. Там я займався з іншими колегами проєктом із синтезу та дослідження комплексів із протираковими та протипухлинними властивостями. Це був, якщо можна так сказати, «Діснейленд» для хіміка: сучасне обладнання, доступ до приладів. Але саме такі програми, як стипендія Кабінету Міністрів, можуть мотивувати вчених залишитися й працювати вдома, у своїй країні. Це можливість не тільки розвиватися самому, але й створювати умови для розвитку науки в Україні.

Чому, на вашу думку, важливо, щоб українські науковці залишалися в країні? Як вони можуть впливати на її розвиток?

Шкода витрачати наш потенціал на розвиток інших країн. Ми виросли тут, і хочеться, щоб наші діти також зростали в Україні в гідних умовах і з якісною освітою. Це можливо лише за умови, що ми підтримаємо й розвинемо науку на належному рівні. Ще в школі мій учитель сказав: «Може дійти до того, що ви самі будете вчити своїх дітей». Ці слова часто згадуються тепер, коли розумієш, що зміни починаються з кожного з нас. Колись війна закінчиться, і тоді Україна потребуватиме молодих фахівців, щоб відновлювати країну. Якщо всі поїдуть, буде велика прогалина в освіті та науці, яку майже неможливо буде заповнити. Нині зростає нове покоління, і наше завдання — передати йому знання та навички.

Як змінився інтерес студентів до хімії під час періоду онлайн-навчання?

Хімія — це наука, яку обов’язково потрібно вивчати в лабораторії. За екраном неможливо повноцінно провести експеримент, відчути всі тонкощі процесу, наприклад, побачити, як змінюється колір реакції, або навіть відчути руками, як нагрівається реакційна суміш. Усе це важливо не лише побачити, а й буквально відчути руками. Серед студентів інтерес до офлайн-занять залишається дуже високим. За можливості вони приходять до лабораторії для виконання практичних робіт у безпечному просторі, і це для них неймовірно цікаво. А ті, хто не має такої можливості, щиро заздрять. Як сказала одна студентка: «Якщо завтра оголосять повернення до очного навчання, я одразу збираю речі й заселяюся в гуртожиток».

Що б порадили студентам і молодим науковцям, які лише починають свій шлях?

Перше й найголовніше — не зупинятися. Віра у власну справу надзвичайно важлива! Далі — навчитися насолоджуватися своїми досягненнями. Завжди знаходьте час подивитися на плоди своєї праці: це стане джерелом натхнення для подальших досліджень. І пам’ятайте, що нас, науковців, не так багато. Тому навіть якщо ваш внесок здається вам лише піщинкою на величезному пляжі, він має вагу. Кожна дрібка знань рухає науку вперед.