Наукові обрії Каразінського: аспірантка кафедри журналістики Таміла Хоменко про навчання як простір для реалізації творчих і наукових амбіцій

23 вересня 2024 року

Наука

Аспірантура — це не просто наступний етап освіти, а важливий крок у формуванні науковця та професіонала. Поспілкувалися з Тамілою Хоменко, аспіранткою другого курсу філологічного факультету, кафедри журналістики. Таміла є яскравим прикладом молодого науковця, для якого аспірантура стала не тільки логічним продовженням навчання, а й простором для реалізації її творчих та наукових амбіцій. Її інтереси охоплюють як теоретичні аспекти журналістики, так і практичні підходи до медіакомунікацій. У нашій розмові ми дізналися більше про її шлях в аспірантурі, особисті захоплення та плани на майбутнє.

Як обирали тему своєї наукової роботи? Чому вона здається вам важливою?

Тема культурної журналістики досить слабо досліджена в нашій країні. Можливо, це є одним із факторів, чому питання нашої культурної спадщини, зокрема архітектури як складової частини урбаністичного простору, було настільки знеціненим нашим суспільством. Після початку повномасштабної війни розуміння важливості того, що нас оточує, постає все більш гостро. Питання декомунізації, деколонізації, боротьби за історичну забудову все частіше стають темою не тільки палких дискусій у кулуарах архітекторів, але й, головним чином, їх масово обговорюють пересічні люди, не без актуалізації цього питання в медіа. Загалом для мене досить важливо обʼєднати мій особистий інтерес і соціально актуальну тему.

Які найбільші виклики під час навчання в аспірантурі?

Міський простір наразі змінюється в геометричній прогресії не тільки через обстріли, а й через недбалі рішення як владних, так і громадських інституцій. Надзвичайно критична ситуація, у якій ми опинилися після 24 лютого, розв’язала руки тим, для кого війна стала можливістю самостверджуватися через людське горе та загальну розгубленість. Зруйнована садиба Зеленських у Києві, недбала реставрація Братських келій при Києво-Могилянській академії, десятки унікальних знищених модерністських мозаїк — це лише кілька прикладів. За ці майже три роки кількість руйнацій лише зростає. Зазвичай, ці зміни реалізовують коштом наших податків, але без нашої на те згоди. Мене завжди обурював цей підхід майже одноосібного ухвалення рішення щодо таких важливих питань, як будь-яка зміна в міському просторі. Переконана, що якраз медіа здатні провокувати цю дискусію, залучати пересічних громадян задля ухвалення демократичних рішень як щодо локальних, так і всеукраїнських ініціатив.

Які риси характеру, на вашу думку, є найважливішими для успішного аспіранта?

Інтерес до пізнання та здатність критично мислити. Поки людина здатна вчитися, визнавати свої помилки, бути готовою критично підходити навіть до тієї інформації, яка здається неприємною і неправильною, доти можна стверджувати, що ти є науковцем. Стагнація і консерватизм — вбивці як наукового, так і особистісного прогресу.

Як відновлюєте сили та знаходите натхнення у важкі моменти? Є у вас унікальні ритуали чи звички?

У нашому житті досить багато моментів, у які ти повинен вкладати свій час та сили, а також тих, на які ти не можеш впливати. У такі моменти турбулентності, як зараз, досить важливо знаходити опору в собі. Проте з досвіду розумію, що в найкритичніші моменти саме близька людина може дати той поштовх, на який ти не наважуєшся. Окрім того, тема моєї роботи тісно пов’язана з моїм особистим захопленням архітектурними формами різних міст, містечок та сіл. Адже кожне з них — це історія, яка приховує незліченну кількість скарбів, і відкривати їх для себе — то справжній дитячий захват. Також окремий вид медитації для мене — велосипед. Відсутність нормальної інфраструктури в більшості міст України, а також уперте бажання багатьох наших співгромадян прогулюватися велодоріжками щоразу підтверджують мій намір досліджувати тему урбаністичних практик.

Як балансуєте між науковою діяльністю та особистим життям? Які стратегії використовуєте для управління часом?

Окрім навчання, як і більшість аспірантів та студентів, маю роботу, на яку йде значна частина ресурсу. «7 навичок високоефективних людей» я, звичайно, не читала, але точно знаю, що нормальний відпочинок робить тебе більш продуктивним, ніж дві роботи. Під «нормальним відпочинком» маю на увазі міцний сон, наявність хобі й відсутність ТікТоку.

Якими цінностями керуєтеся у своєму житті та роботі? Як вони впливають на ваші рішення й плани?

Чесність перед собою та іншими, жага до знання та, загалом, чітке усвідомлення себе як особистості. Розвиваю це й дуже ціную в інших.

Які професійні цілі ставите перед собою після завершення аспірантури?

Закінчую аспірантуру аж через три роки. У сучасних реаліях для мене здається неможливим спланувати своє життя аж так надовго. Проте сподіваюсь, що по закінченню аспірантури у Харкові вже будуть прокладені велодоріжки центральними вулицями міста.