День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України

Світ не повинен знати дитячих могил. Але знає. І Україна — знає надто багато.

У цей день ми схиляємо голови у скорботі за тими, кого не встигли захистити. Хто мав гратися у пісочницях, а не ховатися в укриттях. Хто мав учити абетку, а не вмирати від ракет і снарядів.

Цього дня ми вшановуємо пам’ять дітей, чиє життя обірвала війна, розв’язана російською федерацією проти України. За кожною статистикою — чиїсь очі, сміх, обійми. За кожною цифрою — безмежне горе батьків і нерозказані казки на ніч.

Це не просто злочин. Це незагойна рана на тілі людяності. І доки світ не дасть цьому імені — Геноцид, доти наші серця горітимуть свічками пам’яті та болю.

Ми маємо зробити все, щоб жодне з цих імен не зникло в тиші. Бо мовчання — це згода. А ми ніколи не погодимося.

Вічна пам’ять дітям, чиє дитинство забрала війна.

Вічна шана живим, які несуть цю пам’ять крізь життя.

Вічна слава героям, які захищають право кожної дитини на життя, мир і майбутнє.