День науки: імена каразінців у наукових відкриттях

Третя субота травня — визначний день для кожного, хто в той чи інший час пов’язав своє життя з наукою. Сьогодні українці відзначають День науки — свято, встановлене на підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України.

Наукові здобутки каразінців та інших українських науковців — невичерпні. Навіть сьогодні, на 815 день повномасштабного російського вторгнення, ми доводимо всьому світові, що науку неможливо зупинити! Незламні вчені поширюють знання, здійснюють нові відкриття і плідно працюють на науковій та освітній нивах, виховуючи нові покоління науковців.

Каразінський щиро вітає спільноту з Днем науки! Бажаємо, аби кожен день був сповнений новим досвідом і яскравими емоціями. Нехай ідеї ніколи не закінчуються, а ваші здобутки будуть гідно оцінені не тільки Україною, а й усім світом!

З нагоди свята ми підготували добірку славетних учених Каразінського університету, які навічно залишили слід у світовій науці.

Сергій Утєвський і Андрій Утєвський

Сергій Утєвський — український зоолог, фахівець з п’явок, доктор біологічних наук. Андрій Утєвський — український зоолог, фахівець з п’явок, доцент кафедри зоології та екології тварин Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Разом із колегами з Польщі Александром Бєлецьким і Йоанною Ціхоцькою, Маріо Санторо з Італії та Петером Тронтелєм зі Словенії Сергій і Андрій досліджували поширення паразитів риб — п’явок-пісциколід. Вони відкрили доти не відомий науці вид, який живе навколо Антарктиди в морях Росса, Космонавтів та Рісер-Ларсена.

Виявилося, що нова п’явка належить до групи, яку називають «платибделіни». Ця група складається із видів, які мають бореально-арктичне поширення, тобто живуть в Арктиці й суміжних водах Атлантики та Тихого океану. Це те саме, що знайти білого ведмедя в Антарктиці!

Як могло виникнути таке надзвичайне географічне поширення? Як представник бореально-арктичної групи видів опинився в Антарктиці? Учені висунули гіпотезу, що північний предок нового виду перетнув тропічні води й опинився в Антарктиці. Однак у такому разі холодолюбний вид мав перебувати певний час у незвичних для нього теплих тропічних водах, а згодом перейти до життя в холодних морях Антарктики. Іншим поясненням може бути тимчасове охолодження тропіків під час глобальних змін клімату в минулому, що створило сприятливіші умови для холодолюбних організмів.

Філогенетичний аналіз і реконструкція предкових ареалів показали, що риб’ячі п’явки виникли в морях навколо Антарктиди, потім вони поширилися Світовим океаном, досягли Арктики та проникли в прісні водойми Північної півкулі. Однак згодом предок нашого виду повернувся з півночі на батьківщину пращурів всієї родини риб’ячих п’явок в Антарктиці! Ось така заплутана еволюційна історія цього виду.

Зоологи віднесли новий вид до нового роду, який назвали Austroplatybdellina, що перекладається з латини як «південна платибделіна», тому що ця антарктична п’явка належить до переважно північної групи платибделін.

Детальніше про відкриття можна прочитати за посиланням.

Академік Володимир Олександрович Марченко та його всесвітньо відоме інтегральне рівняння

7 липня 2024 року виповнюється 102 роки з дня народження видатного харківського математика, Почесного доктора Каразінського університету, академіка Національної академії наук України Володимира Олександровича Марченка.

Його роботи з обернених задач для диференціальних рівнянь типу Штурма-Ліувілля відіграли вирішальну роль у становленні нового методу розв’язання диференціальних рівнянь з частинними похідними певного класу, який отримав назву «Метод оберненої задачі розсіювання». Інтегральне рівняння Марченка є наріжним каменем цього методу.

Відкриття «Методу оберненої задачі розсіювання» було одним з найвизначніших досягнень у математичній фізиці другої половини XX століття, а його розвиток продовжує бути актуальним і зараз у зв’язку з чисельними застосуваннями до розв’язання проблем у різних галузях сучасної фізики.

Останнім часом Володимир Олександрович проводить нові наукові дослідження з теорії матричних та диференціальних операторів. Він автор близько 150 наукових робіт, в тому числі 15 монографій, три з яких опубліковано в останні десять років. Ці роботи говорять про неоцвітний талант Володимира Марченка. Він, як завжди, сповнений сил, енергії та нових творчих задумів.

Наукове відкриття трьох Харківських радіофізиків

Впливова Міжнародна організація Institute of Electrical and Electronics Engineers (міжнародна організація інженерів у галузі електротехніки, радіоелектроніки та радіоелектронної промисловості), світовий лідер в галузі розроблення стандартів з електроніки та електротехніки у 2019 році відзначила харківських радіофізиків за вагомий внесок у розвиток світової науки та техніки. Відзнака IEEE Milestone, присвячена створенню в 1938 році радіолокатора «Зеніт», який зміг точно визначати всі три координати літака у польоті, тоді як до цього системи могли визначити лише дві координати. Таку нагороду присуджують лише науковим та інженерним досягненням, що визнані як світові наукові віхи. Варто зазначити, що з приблизно 200 наявних IEEE Milestone відзнак тільки 6 пов’язано з радарами.

Для української мікрохвильової та радіолокаційної спільноти ця відзнака від ІЕЕЕ має надзвичайне значення: завдяки їй визначна праця трьох харківських радіофізиків Абрама Слуцкіна, Олександра Усикова та Семена Брауде, українських піонерів у розробці магнетронів та вивченні мікрохвиль, здобула міжнародне визнання.

Знакова дошка IEEE Milestone є першою відзнакою такого роду, яку IEEE присудило в Україні. Її передали Каразінському університету (вона розташована на вході на факультет радіофізики, біомедичної електроніки та комп’ютерних систем), тому що всі троє головних розробників радара навчалися та працювали свого часу саме у Каразінському університеті.

Костянтин Едуардович Нємченко

Костянтин Нємченко — завідувач кафедри комп’ютерної фізики ННІ комп’ютерної фізики та енергетики, випускник Каразінського університету, декан фізико-енергетичного факультету (2009–2016).

Костянтин Нємченко протягом останніх 37 років займається дослідженнями квантових рідин та кристалів і має значні здобутки в науково-дослідній сфері. Він — відомий у світі фахівець з теоретичної фізики надплинних рідин та твердих тіл. Отримав низку суттєвих розв’язків задач про кінетичні явища в різних квантових системах, зокрема про теплові потоки в наноструктурах та пучки квазічастинок у квантових рідинах.

Для пояснення унікальних явищ повної відсутності теорії анізотропних фононних систем Костянтин Нємченко створив новий науковий напрям в теоретичній фізиці. На основі цього нового напряму стало можливим не тільки пояснити цілу низку незвичайних явищ, а також передбачити нові ефекти, які знайшли експериментальне підтвердження. Результати наукових досліджень Костянтина Нємченка опубліковані в понад 110 наукових працях у виданнях, що входять до міжнародної наукометричної бази даних Scopus, а його індекс Гірша дорівнює 13.

Олександр Опанасович Потебня

Олександр Потебня (1835–1891) — видатний український мовознавець, професор Каразінського університету, філософ, теоретик мови та літератури, фольклорист, етнограф, педагог, громадський діяч. Автор фундаментальних праць, що стали етапними для української та слов’янської філології загалом.

Олександр Потебня зробив вагомий внесок у розвиток різних галузей науки про мову — загального мовознавства, фонетики, граматики, семантики, етимології, історичної граматики та діалектології східнослов’янських мов, порівняльно-історичного мовознавства. Олександр Опанасович — засновник Харківської філологічної школи.

Потебнянські ідеї про суть, еволюцію та функції мови значно випередили сучасне йому мовознавство та справили потужний вплив на багатьох вітчизняних та закордонних лінгвістів, окреслили нові напрями досліджень, що залишаються актуальними й у наші дні. Наукові положення праць вченого, методика й методологія аналізу мовних явищ стали важливою передумовою становлення цілої низки мовознавчих дисциплін — лінгвофольклористики, лінгвокультурології, етнолінгвістики. Повною мірою глибину і масштаб ідей Олександра Потебні було осягнуто лише у XX–XXI ст. Завдяки видатному вченому Харківська філологічна школа набула загальноєвропейського значення.

Олександр Володимирович Ребрій

Олександр Ребрій — доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри перекладознавства імені Миколи Лукаша. Є автором понад 150 наукових публікацій та понад 20 підручників, серед яких «Основи перекладацького скоропису» та «Переклад англомовної громадсько-політичної літератури», які за правом вважаються зразковими навчально-методичними посібниками для навчання перекладу в закладах вищої освіти України.

Під керівництвом професора Олександра Ребрія у 2023–2024 навчальному році на кафедрі було розроблено та впроваджено спеціалізований курс для підготовки перекладачів конференцій за підтримки Генерального директорату з питань перекладу Європейського парламенту. Варто зазначити, що грантовий проєкт «Переклад конференцій. Магістерський курс», у межах якого реалізується цей курс, став першим грантом, що фінансується Європейським Парламентом, отриманим представниками Каразінського університету. Програми такої спрямованості націлені на прискорення європейської інтеграції та на те, щоб українська мова була в прямому сенсі почута й ідеально правильно інтерпретована в стінах Європейського Парламенту та Європейської Комісії.

Професор Ребрій також займається соціальним проєктом із перекладу робіт видатних учених харківських наукових шкіл, зокрема всесвітньо відомого мовознавця Олександра Потебні, українською мовою. У червні 2022 року Олександра Ребрія нагороджено відзнакою Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України «За сприяння Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України».

Євген Юхимович Бадіян

Євген Бадіян — кандидат фізико-математичних наук, професор кафедри фізики твердого тіла фізичного факультету Каразінського університету.

Євген Юхимович — автор монографії «Практична кристалографія», співавтор понад 200 наукових публікацій, із яких 18 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.

Він створив наукову лабораторію з визначення механічних характеристик твердих матеріалів та лабораторію оптичних методів дослідження структури поверхні зразків, спецпрактикум з фізичного матеріалознавства, упровадив технічні засоби навчання, виготовив значну кількість моделей і пристроїв (деякі — за авторськими винаходами) до викладення різних спецкурсів.

Також Євген Юхимович був науковим керівником і співкерівником понад 25 фундаментальних науково-дослідних робіт. Коло його наукових інтересів — це фізика міцності та пластичності кристалічних тіл, взаємозв’язок структурних змін і релаксаційних процесів при пластичній деформації кристалічних тіл у широкому температурному інтервалі, рентгеноструктурні дослідження. Протягом багатьох років Євген Бадіян займався проблемою стійкості покриттів, що відбивають, для лазерної техніки; впливу факторів космічного впливу на властивості полімерних матеріалів; дослідженням властивостей зміцнювальних покриттів. За цими напрямами наукових досліджень він одержав багато вагомих наукових результатів.