День народження вченого-славіста, випускника, викладача та Почесного доктора Каразінського університету Юрія Шевельова

Харків — це місце, де формуються постаті, здатні змінити хід історії, культури й науки. Серед них — Юрій Шевельов, видатний мовознавець, славіст і педагог, чиє ім'я навічно вписане в історію української лінгвістики та світового мовознавства.

Вивчаючи філологію в Харківському інституті народної освіти імені О. О. Потебні (а на момент завершення навчання у 1931 році заклад уже називався Харківський педагогічний інститут професійної освіти, нині — Каразінський університет), Юрій Володимирович Шевельов власним прикладом показав, що любов до слова може перерости у справжню науку. Саме тут, у стінах університету, було закладено підґрунтя для непересічного шляху науковця. Він не просто навчався — він дихав Харковом: його університетськими аудиторіями, книжковими шафами, розмовами з колегами, що нуртували духом новаторства.

Юрій Шевельов був учнем видатних університетських учених: мовознавця Леоніда Булаховського та літературознавця Олександра Білецького. Згодом став доцентом університетської кафедри української мови, а в перші роки війни — її завідувачем. Про цей період він згадував так: «Університет закрився ще перед приходом німців. Коли вони вступили до міста, щонайменше їх цікавило відкривати університет. Але нова управа міста, українська, хотіла таки відновити працю університету — призначили ректора (проф. Вєтухова, біолога), а той попризначав завідувачів катедр. Мене серед них. Але реальна влада була в руках окупантів, відкриття вони не дозволили, та й справді на прифронтовій лінії ніяких передумов для цього не було. Так я був на чолі катедри тільки на папері».

Протягом 1944–1951 років науковець викладав українську та інші слов’янські мови в різних навчальних закладах Європи (Мюнхен, Лунд), брав активну участь у громадсько-культурній діяльності української діаспори.

Юрій Шевельов був одним із перших критиків русифікації української мови. Ще в юності він відзначав мовну політику в радянській Україні й прагнув зберегти чистоту української. Його дослідження фонетики, історичної граматики та еволюції східнослов’янських мов зробили його світовим авторитетом, але містом, яке назавжди в його серці, Юрій Шевельов називав саме Харків: «Біда з Харковом та, що поїдеш до нього раз, а тоді не можна не поїхати знову».

Його унікальна праця «Історична фонологія української мови» є монументальним внеском у світову славістику, а також відображає його глибокий зв'язок з українським лінгвістичним простором. Він розгромив теорію про «общерускій язик», від якого нібито походить українська мова й аргументовано довів, що існували племінні й територіальні говірки, з яких окремо сформувалися три східнослов'янські мови. Ця теорія спростовує улюблені росіянами наративи та досі є загальновизнаною у світовій науці.

Юрій Шевельов був не лише дослідником, а й інтелектуалом, який не боявся бути дисидентом у найскладніші часи. Саме він закликав українців усвідомити себе й свою мову як силу, здатну будувати майбутнє.

Сьогодні Каразінський університет гордо вшановує видатного діяча — поборника українського слова, феноменального інтелектуала, найвідомішого літературознавця української діаспори, мовознавця, який зламав російське бачення історії східнослов'янських мов, Юрія Шевельова!