Читальні зали центральної наукової бібліотеки названо на честь видатних науковців-випускників університету

Рішенням Вченої ради університету читальним залам центральної наукової бібліотеки Каразінського було присвоєно імена видатних випускників і вчених.

• Читальний зал № 10 (вул. Університетська, 23) названо на честь Івана Світличного

Іван Світличний (1929–1992) — український поет, літературознавець, перекладач, діяч дисидентського руху в Україні, випускник Каразінського університету. У 1947 році вступив до університету на факультет української філології, якій закінчив у 1952 році.

Був активним учасником шістдесятництва, культурного руху, що протистояв радянській тоталітарній системі. Став одним із засновників Клубу творчої молоді в Києві, який відігравав значну роль у культурному житті 1960-х років. Через свою громадянську позицію Світличний зазнав переслідувань з боку репресивних органів тоталітарної радянської влади. Світличний був заарештований у 1972 році та засуджений на 7 років таборів та 5 років заслання. Після звільнення у 1980-х роках продовжував займатися літературною діяльністю.

Іван Світличний був членом міжнародного ПЕН-клубу з 1978 року, з 1990 — членом Спілки письменників України. У 1989 йому присуджено премію імені Василя Стуса. У 1994 році він став лауреатом премії імені Тараса Шевченка (посмертно). Разом зі Світличним премією Тараса Шевченка була нагороджена і його сестра Надія. Помер 25 жовтня 1992 року в Києві.

Залишив помітний слід в українській літературі своїми творами, які, хоч і не могли бути опублікованими в СРСР, все ж поширювалися в самвидаві та за кордоном. Його творчий спадок значною мірою вплинув на розвиток української культури та літератури.

У ЦНБ зберігається меморіальна бібліотека Івана Світличного у кількості 5 065 примірників. Бібліотеку у 2005 році подарувала ЦНБ його сестра Надія Світлична. Передав бібліотеку Євген Захаров, голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи, учасник дисидентського руху 1970–1980-х років.

За спогадами Надії Світличної та однокурсників Світличного він був ревним бібліофілом, дуже багато часу займався у читальному залі № 10, де був постійним читачем, і дуже цінив книгу та цей читальний зал. Найкраще почувався серед книжок у бібліотеці, всі п’ять років навчання в університеті провів за читанням книжок.

У бібліотеці Івана Світличного зберігаються монографії, наукові збірники статей, присвячені різним проблемам мовознавства, літературознавства, історії української та світової (зокрема античної) літератури. Особливе місце в колекції посідають академічні словники. Також є книги з історії, філософії, естетики, художньої літератури українських та зарубіжних авторів. Значну частину бібліотеки становлять книжки французькою, німецькою, англійською, польською, чеською, словенською, сербською, болгарською мовами. На багатьох документах є дарчі написи.

• Читальний зал (для роботи з рукописами, вул. Університетська, 23) отримав ім’я Юрія Шевельова

Юрій Шевельов (1908–2002) — видатний славіст-мовознавець, історик української літератури, літературний і театральний критик, активний учасник діаспорного наукового та культурного життя. Почесний доктор Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, а також почесний доктор Альбертського університету, Лундського університету, Києво-Могилянської академії. У 2000 році нагороджений Національною премією України імені Тараса Шевченка.

Народився у Харкові 17 грудня 1908 року. Навчався у Каразінському університеті, потім в аспірантурі під керівництвом Леоніда Булаховського, успішно захистив у 1939 році кандидатську дисертацію. Викладав в альма-матер, зокрема в Інституті журналістики. Після завершення Другої світової війни Юрій Шевельов працював в Українському Вільному університеті (Німеччина), за запрошенням німецького славіста Макса Фасмера читав лекції у Лундському університеті (Швеція). З 1952 року — у США, викладав в Гарвардському і Колумбійському університетах.

За 93 роки свого життя вчений об’їздив півсвіту, але, де б не працював, Харків назавжди залишався у серці письменника. Його книги — неоціненна енциклопедія харківського життя першої половини XX століття, неупереджена розповідь про українську інтелігенцію, університет, студентство, неповторну мистецьку ауру міста. Під час навчання в університеті працював у читальному залі бібліотеки.

• Читальний зал № 4 (зал для науковців, головний корпус) названо ім’ям Іллі Залюбовського

Ілля Залюбовський (1929–2013) — вихованець Каразінського університету. Видатний учений у галузі експериментальної ядерної фізики, член-кореспондент Національної академії наук України (1988), професор, доктор фізико-математичних наук, перший проректор з наукової роботи університету. Почесний громадянин м. Харкова. Загальна кількість опублікованих наукових робіт Іллі Залюбовського перевищує 400.

Багато уваги приділяв діяльності та розвитку центральної наукової бібліотеки, очолював Бібліотечну раду понад 30 років.

В історичному приміщенні ЦНБ зберігається колекція книжок авторів «Розстріляного Відродження». Ці книжки було повернуто з так званого радянського «спеціального фонду». В історичному читальному залі також зберігається меморіальна бібліотека українського вченого-славіста, громадського діяча діаспори в США, члена Об’єднання українських письменників «Слово», Національної спілки письменників України, організатора української освіти в США Євгена Федоренка (1929–2017), яка за його бажанням була передана до ЦНБ.

Основними завданнями іменних читальних залів є:

• збереження спадщини видатних науковців;
• створення повнотекстових електронних баз праць вчених;
• надання документів користувачам для вивчення життя, діяльності й наукової спадщини вчених, забезпечення документами читальних залів на всіх видах носіїв інформації;
• підтримка зав’язків з українською діаспорою за кордоном.