125-річчя від дня народження Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського

4 червня 2021 року виповнюється 125 років від дня народження Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського — єдиного випускника Каразінського університету, зарахованого до лику святих.

Майбутній подвижник віри народився на Слобожанщині — у селі Адамівка Ізюмського повіту Харківської губернії (нині Слов’янський район Донецької області) у маєтку Максимовичів. При хрещенні він отримав ім’я Михайло.

Рід Максимовичів, до якого належав майбутній святитель, був одним із найстаріших українських дворянських родів, відомості про який фіксують із ХVІІ століття. У фонді рідкісних видань центральної наукової бібліотеки Каразінського університету зберігається цінний експонат — «Сборник сведений о роде Максимовичей». Ця книга була видана в Ризі у 1897 році невеликим тиражем — лише 30 примірників. Як відзначає автор, видання було створено «виключно для членів родини, рідних, друзів та добрих знайомих» та не було призначене для продажу.

З дитинства Михайло вирізнявся глибокою релігійністю, вночі довго стояв у молитві, захоплювався читанням житій святих. Він збирав ікони, історичні та релігійні книги. У нього з’явилася велика бібліотека, а його дитячі ігри відрізнялися від ігор інших дітлахів: з іграшкових солдатів він робив монахів, а з фортець — монастирі.

Коли хлопцю виповнилося одинадцять років, його відправили на навчання до Кадетського корпусу в Полтаві. У 1914 році після закінчення навчального закладу він став студентом юридичного факультету Харківського університету.

При Харківському університеті існувала домова церква святого Антонія Великого, яку відвідував майбутній святитель. Крім університетського храму, юнак часто бував і в Покровському монастирі. Під час навчання в університеті він брав участь у щорічних хресних ходах з Харкова до Курязького монастиря з чудотворною Єлецькою іконою Божої Матері.

У 1918 році Михайло завершив навчання на юридичному факультеті Харківського університету. Після революції він емігрував до Королівства сербів, хорватів і словенців. У 1925 році закінчив богословський факультет у Бєлграді, а у 1926 році прийняв чернецтво (своє церковне ім’я владика Іоанн отримав на честь свого родича святителя Іоанна Тобольського).

У 1934 році він був посвячений у сан єпископа Шанхайського. У цьому місті завдяки його клопотанню було побудовано великий собор на честь ікони «Споручениця грішних», організовано притулок для сиріт і дітей бідних батьків.

Владика Іоанн заснував Голландську православну церкву. У 1962 році він переїхав до США. З 1963 року — був призначений на кафедру в Сан-Франциско. Під його керівництвом у цьому місті було добудовано найбільший православний храм США — «Усіх святих радість».

Владика читав свої проповіді різними мовами, зокрема грецькою, французькою, англійською та голландською. За скромність у побуті французи називали його Іоанном Босим, адже він вважав за краще ходити босоніж і зношував рясу до дір. Часто він навіть проводив церковні служби босоніж, що викликало неабиякий подив у священників. Помер владика 2 липня 1966 року.

виконувач обов’язків начальника відділу міжнародних рейтингів
центру зв’язків з громадськістю
Марина Григор’єва