125 років від дня народження вихованця університету, українського поета та письменника Володимира Сосюри: університет відзначає

125 років тому народився вихованець університету, геніальний український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, поем, козак Армії УНР Володимир Миколайович Сосюра.

Володимир Сосюра з’явився на світ 6-го січня 1898-го року в Дебальцевому (нині Донецька область). Дитячі роки поета минули в селі Третя Рота. Цю ж назву матиме автобіографічний роман, у якому він згодом розповість про рідну Донеччину, про край, до якого, ще не раз буде звертатися у своїй творчості.

З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, пізніше — телефоністом, чорноробом, перебивався випадковими заробітками. Початкову освіту здобував від батька, кресляра за фахом, який працював і вчителем, і писарем, і адвокатом, і шахтарем.

У 1911-му році Сосюра вступає до міністерського двокласного училища в селі Третя Рота. У місцевій газеті 1917-го року вперше виходять друком вірші Володимира. Восени 1918-го року він у складі робітничого загону бере участь у повстанні проти гетьмана, а вже взимку вступає добровольцем до Армії Української Народної Республіки, потрапляє в полон до денікінців, які засудили Сосюру до розстрілу, але йому вдалося вижити.

У 20-х роках Володимир Сосюра належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Багато творів поета присвячено патріотичній темі: протягом життя він повсякчас сповідається в любові та присягає на вірність рідній землі. Саме тому його рядки стали безсмертними та надзвичайно актуальними зараз:

Я знаю силу слова —
воно гостріш штика
і швидше навіть кулі,
не тільки літака.

Воно проміння швидше,
в нім — думка й почуття.
Воно іде в народи
для вічного життя.

Коли це слово — зброя,
як день, що не схолов,
коли живуть у ньому
ненависть і любов.

Воно влуча як куля,
ця зброя золота,
коли у нім ненависть
з любові вироста...

Незгасна любов письменника до України була причиною багатьох негараздів у його житті, спричинених тогочасною владою. 1951-го року газета «Правда» у статті «Проти ідеологічних перекручень у літературі» різко засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну», надрукований ще у 1944-му. Починається цькування творчості письменника.

Декілька років потому Сосюру «нищили мовчанням»: не друкували, не спілкувались, а він продовжував писати. Уже за часів «відлиги» закінчив поему «Мазепа», над якою працював з 1929-го року, написав автобіографію, чимало інших творів.

У 1958-му році Володимир Сосюра пережив перший інфаркт, відтоді перестав вживати алкоголь, палити та грати в улюблений більярд. Після другого інфаркту він уже майже не виходив з помешкання, а згодом 8-го січня 1965-го року помер.