110-та річниця від дня народження видатного вченого, педагога та дослідника у галузі фізичної хімії Валентина Александрова

11 квітня каразінська спільнота вшановує 110-ту річницю від дня народження видатного вченого, педагога та дослідника у галузі фізичної хімії — Валентина Вікторовича Александрова (1916–1998).

Його наукова діяльність стала важливою віхою у розвитку теорії розчинів і pH-метрії. Саме Валентин Александров запропонував підхід до створення єдиної температурної шкали кислотності та розробив методи визначення кислотності неводних розчинів — напрям, що мав як фундаментальне, так і прикладне значення для науки та промисловості. За ці дослідження у 1973 році йому разом із Миколою Ізмайловим (посмертно) було присуджено Державну премію.

Життєвий шлях ученого був нерозривно пов’язаний із Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна. Після навчання на хімічному факультеті він розпочав наукову роботу в аспірантурі, однак її перервала Друга світова війна.

Повернувшись до університету, Александров активно включився у викладацьку й наукову роботу. Він швидко здобув репутацію викладача, який уміє пояснювати складні речі просто й переконливо. Його лекції запам’ятовувалися продуманістю та внутрішньою логікою, а ставлення до студентів — вимогливістю, поєднаною з підтримкою.

Наукові інтереси Валентина Александрова були зосереджені на дослідженні властивостей неводних і змішаних розчинів, зокрема процесів сольватації та кислотно-основної взаємодії. Його роботи заклали підґрунтя для стандартизації вимірювань кислотності в різних середовищах і сприяли впровадженню відповідних технологій у виробництво. Практичні результати досліджень знайшли застосування на підприємствах, а розроблені підходи й сьогодні залишаються актуальними.

Протягом трьох десятиліть професор очолював кафедру фізичної хімії, а в 1971–1980 роках був деканом хімічного факультету. У цей період факультет зміцнив свої позиції як потужний центр фундаментальних досліджень, а наукова школа, сформована ним, здобула широке визнання. Під його керівництвом підготовлено десятки кандидатів наук, опубліковано сотні наукових праць.

Він активно долучався до організації наукового життя — ініціював конференції, семінари, сприяв розвитку професійної комунікації між ученими. Кафедра фізичної хімії стала місцем співпраці дослідників із різних наукових центрів, що підсилювало її авторитет у науковому середовищі.

Постать Валентина Александрова поєднує в собі риси вченого, педагога й організатора науки. Його внесок у розвиток фізичної хімії та університетської освіти є невіддільною частиною історії Каразінського університету.

Сьогодні, вшановуючи пам’ять Валентина Вікторовича, каразінці згадують не лише визначного науковця, а й людину, яка своєю працею, принциповістю та відданістю справі формувала традиції університетської науки й освіти.