Народився 24 липня 1988 року у м. Тарнув в Австро-Угорщині (нині Польща) у сім’ї службовця залізниці. Після закінчення класичної гімназії у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) упродовж 1903–1908 років навчався на природничо-математичному факультеті Львівського університету. Брав активну участь у діяльності соціалістичних гуртків. У студентські роки вів співробітництво з журналом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка «Літературно-науковий вісник», де в 1906 році опублікував статтю-реферат «Нерви і душа».
У 1908–1914 роках викладав у Станіславській українській гімназії, роботу в якій перервала військова служба впродовж 1909–1910 років. З початком Першої світової війни був мобілізований прапорщиком запасу до австрійської армії. У березні 1915 року при обороні Перемишля потрапив у російський полон і був відправлений у Туркестан, спочатку в м. Казалінськ (до 1916 року), а потім у Ташкент (до березня 1920 року).
Після звільнення військовополонених галичан у зв’язку з революційними подіями 1917 року, Мирослав Степанович брав участь у роботі українських організацій у Ташкенті, став лектором на курсах українознавства та співробітником газети «Туркестанська Рада».

У 1919 році вступив у партію більшовиків, де був обраний членом колегії комісаріату народної освіти Туркестанського краю. На початку 1920 року вирушив в Україну. Дорогою проводив політроботу серед галицьких тилових частин, якийсь час працював завідувачем і одночасно лектором партійної школи на станції Киря Симбірської губернії.

У липні—вересні 1920 року, коли в Східній Галичині було створено уряд Галицької Соціалістичної Радянської Республіки, Мирослав Степанович Гаврилів увійшов до його складу як завідувач відділу освіти Галревкому. З відступом Червоної Армії Мирослав Степанович був направлений ЦК КПГ до Харкова, де працював інструктором Наркомату освіти. У грудні 1920 року він був призначений завідувачем Центрального пролетарського музею в Полтаві, паралельно виконуючи обов’язки політкомісара інституту народної освіти та кооперативного технікуму, голови губернського правління працівників освіти.

У січні 1923 року за напрямом Полтавського губернського комітету партії став студентом й одночасно асистентом Лекторського відділу Комуністичного університету імені Артема в Харкові. Восени 1924 року вступив до аспірантури Українського інституту марксизму-ленінізму. У тому ж році його призначили ректором Харківського інституту народної освіти імені Олександра Опанасовича Потебні.

Після партійної чистки 1929 року, коли йому були пред’явлені звинувачення в тому, що на вузівські питання він звертає більше уваги, ніж на партійні, та керується думками старої професури, 20 січня 1930 року Мирослава Степановича Гавриліва звільнили з посади ректора ХІНО.

Свого часу Мирослав Степанович працював директором Українського науково-дослідного інституту педагогіки, пізніше — його науковим співробітником.

Трагічно загинув 15 лютого 1932 року.